Чи необхідно реєструватися платником акцизного податку в разі нестачі пального

5 декабря 2019 г.
Статьи Законодательство Чи необхідно реєструватися платником акцизного податку в разі нестачі пального

Сільгосппідприємство закуповує пальне та використовує його виключно у власній господарській діяльності (зокрема, для заправлення машин та сільгосптехніки). Інколи на підприємстві виявляють нестачу (втрати) пального, пов’язану як з природним його убутком (випаровування тощо), так і з крадіжкою, витіканням тощо. Чи необхідно в разі виявлення нестачі пального та його списання реєструватися платником акцизного податку та сплачувати цей податок?


Відповідь на це запитання залежить від того, підпадає сільгосппідприємство під визначення платника акцизного податку чи ні. Пояснимо докладніше.

Вочевидь, це запитання виникло у сільгосппідприємства у зв’язку з тим, що відповідно до пп. 213.1.6 Податкового кодексу (далі – ПК) об’єктом обкладення акцизним податком є, зокрема, обсяги та вартість утрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують установлені норми втрат. При цьому платники акцизного податку в разі виявлення таких обсягів зобов’язані скласти акцизну накладну (далі – АН) (п. 231.1 ПК). Право на складання АН надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку (п. 231.4 ПК).

Ми впевнені, що ці норми стосуються тільки тих суб’єктів господарювання (далі – СГ), які взагалі підпадають під визначення платників акцизного податку, тобто повинні реєструватися такими платниками відповідно до норм ПК.

Нагадаємо, за яких умов СГ повинен реєструватися платником акцизного податку.

Так, згідно з пп. 212.1.15 ПК платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. З 01.07.19 р. під реалізацію пального потрапили також операції з фізичного передавання (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу/пересувного акцизного складу (далі – АС, ПАС) для власного споживання або промислового перероблення (пп. 14.1.212 ПК).

Проте, як передбачено пп. 14.2.212 ПК, не вважаються реалізацією операції з фізичного передавання пального, зокрема, у разі використання пального, з якого був сплачений акцизний податок, виключно для власних потреб або промислового перероблення особами, які не є розпорядниками АС.

Отже, якщо СГ використовує пальне виключно для своїх потреб і не відповідає визначенню «розпорядник АС», він не вважається платником акцизного податку.

Що таке АС та хто такі розпорядники АС, ми докладно аналізували в «БАЛАНС-АГРО», 2019, №38-39, с. 23.

Нагадаємо, сільгосппідприємство, яке є платником єдиного податку четвертої групи і використовує пальне виключно у власній господарській діяльності (не здійснює операцій зі зберігання та реалізації пального іншим особам), не вважається розпорядником АС, якщо протягом календарного року отримує пальне в обсягах не більше 10000 м3 (10 млн л) (до таких обсягів не включається пальне, отримане через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії).

Підсумуємо: сільгосппідприємство, яке використовує пальне виключно для власної господарської діяльності або промислового перероблення і не є розпорядником АС, не підпадає під визначення платника акцизного податку. Отже, воно не повинне реєструватися таким платником у разі списання нестачі (втрати) пального.

Якщо ж сільгосппідприємство підпадає під визначення платника акцизного податку (наприклад, єдинник четвертої групи протягом року зберігає пальне в об’ємах, що перевищують 10 млн л), то воно має реєструватися платником акцизного податку та в разі виявлення нестачі пального виписувати АН, зокрема, на обсяги пального, втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, оброблення, перероблення, зберігання чи транспортування такого пального (п. 231.1 ПК).

До речі, в п. 216.3 ПК наведено умови, за яких податкове зобов’язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, а саме:

– платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;

– підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, оброблення, перероблення, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, визначеному КМУ.

Думка ДПС. В Індивідуальній податковій консультації (далі – ІПК) від 31.05.19 р. №2501/6/99-99-15-03-03-15/ІПК податківці надають платнику податків відповідь на запитання, чи необхідно реєструватися платником акцизного податку при здійсненні операцій з пальним, утраченим понад встановлені норми втрат під час його зберігання і транспортування.

Після аналізу норм ПК (а саме пп. 212.1.15, 213.1.6, п. 231.1) податківці доходять висновку, що за новими правилами оподаткування з 01.07.19 р. підприємства повинні реєструватися платниками акцизного податку та складати АН на обсяги пального, втраченого в межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, оброблення, перероблення, зберігання чи транспортування такого пального згідно зі ст. 231 ПК.

Ми з такою категоричною відповіддю, звісно, не згодні. Адже, як бачимо з норми пп. 212.1.15 ПК, втрата пального не є його реалізацією, це лише об’єкт оподаткування для платників акцизного податку. Таким чином, якщо платник не підпадає під визначення платника акцизного податку, то норма пп. 213.1.6 ПК на нього не поширюється.

До того ж наведена вище ІПК є відповіддю конкретному платнику податків і користуватися нею інші платники не можуть. Отже, платникам, які сумніваються і в яких є втрати пального, рекомендуємо отримати ІПК на власну адресу.

 

Світлана МАЛЬШАКОВА,
головний редактор видання «БАЛАНС-АГРО»


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: