Осіння математика озимої пшениці

1 сентября 2021 г. опубликовано в журнале: AgroONE №70

Статьи Агротехнологии Осіння математика озимої пшениці
пшениці

Що нам варто врахувати з досвіду німецьких фермерів


За останні 20 років загальна статистика свідчить, що врожайність озимої пшениці в Україні збільшилася вдвічі. Погодьтеся, що є привід для гордощів. Утім, коли вдатися до конкретних цифр, то показник урожайності в 41 ц/га – не такий і великий. Насправді в умовах України можна отримувати й набагато вищий урожай пшениці. Для порівняння, фермерські господарства Східної Німеччини одержують, як мінімум, удвічі більше. Тож яку технологію вирощування застосовують німецькі фермери та що варто врахувати українським аграріям?

Клімат України та Європи: спільне та відмінне

По-перше, коли українські агровиробники говорять про Німеччину, то найпоширеніша фраза звучить приблизно так: «У них усе зовсім там не так, як у нас». Справді, Німеччина у масштабах Європи країна немаленька. А якщо говорити про її західні регіони, то середня площа господарств тут коливається в межах 400–480 га. Щодо іншої частини Німеччини, яка була під впливом Радянського Союзу, то там площа великих господарств (у європейському розумінні) становить 2–3 тис. га. Загалом по країні середня кількість опадів становить 400–500 мм за рік. Там переважають середньоважкі, суглинкові ґрунти та чорноземи. У принципі, начебто маємо схожі ґрунтово-кліматичні умови з Україною, чи не так?

Проте у нас є одна велика відмінність – у Німеччині середня урожайність озимого ріпаку становить 4 т/га, озимої пшениці – 8 т/га. Щодо інших культур, показники врожайності теж вищі. Перше, що спадає на думку – мабуть німецькі фермери витрачають більше ресурсів та більше інвестують у сільське господарство.

Якщо порівняти середньостатистичні витрати типового німецького й українського господарств, то так, німецькі аграрії витрачають більше коштів. Утім, левова частка цих витрат йде на заробітну плату. З одного боку, це хороший показник, але прямого впливу на врожайність озимої пшениці він не має. Друге – вища вартість оплати за оренду землі. Теж це є непоганим показником, проте він також не біологічний. Третє – під час догляду за посівами фермери переважно використовують оригінальні засоби захисту, а не генерики, також у них дещо більші витрати на ремонт та обслуговування техніки. Порівняно до німецьких компаній, в Україні вартість послуг сервісного інженера й сервісних запчастин трохи нижча. Однак усі інші витратні складові перебувають на тому ж рівні.

Наступна перевага, що сприяє отриманню вищої врожайності, на думку українського агровиробника, – там більше вологи. Так, на жаль, в Україні, залежно від регіонів, її набагато менше. Але річ у тім, що в Європі є відповідний дослідний інститут, який свого часу провів дослідження у різних країнах щодо того, скільки вологи потрібно на формування одиниці врожаю. Виходячи з результатів цього дослідження, саме українські політики говорять про можливість збільшення валового врожаю в Україні вдвічі.

Спробуємо розібратися в тому, який середній урожай озимої пшениці з 1 мм опадів отримують у різних країнах. Якщо усереднити цей показник, то в країнах Західної Європи – 15–24 кг, в Україні він становить, у кращому випадку, лише 6–12 кг. Надалі варто зазначити, що справа не в тому, скільки опадів у нас випадає, а в тому, як ми працюємо з вологою та іншими елементами технології, тобто які волого­зберігаючі технології ми застосовуємо на своїх полях.

За випадання 100% опадів неможливо використати 100% вологи. Тут знову ж таки в Європі показники втрати вологи становлять 20–30%, в Україні сучасні технології дають змогу використати її лише на 20–30%, а решта буде втрачена.

Якщо не лити воду щодо вологи?

Тут постає питання, а що було б, якби українські аграрії використовували всю доступну вологу? Який урожай отримували б в Україні, якби ми насправді навчилися правильно вирощувати озиму пшеницю? Власне, ці показники вже давно розраховані та відомі. Для західного та частини північного регіону середній стабільний показник урожайності у такому разі становив би 9,6–10,4 т/га, центральної частини України – 8,0–8,8 т/га, в умовах Одещини стабільно можна отримувати 7,2 т/га. Тож коли українські фермери досягнуть такого рівня, лише тоді можна погодитися з тим, що ми повністю використали потенціал ґрунтів, вологи тощо. А поки ми не вийшли на такий рівень урожайності, повірте, не волога у вигляді опадів є лімітуючим фактором отримання високих урожаїв. Мабуть, уже більшість з вас на різних конференціях та фахових заходах чули про те, що клімат змінюється, кількість опадів щороку зменшується, а врожайність знижується. Так, це правда, але ми не вичерпали всіх можливостей навіть з опадів, які випадають щороку.

На врожай озимої пшениці впливають три складові: кількість колосків на 1 м2, кількість зерен у колосі та маса 1000 зерен.

Саме ці три компоненти формуються на різних етапах розвитку озимої пшениці. І на кожному з цих етапів агроном має змогу вплинути на формування врожаю. І саме на них варто концентрувати свою професійну увагу. Звісно, тут можна сфокусуватися на тому, що вологи у вигляді дощу не випадає, насправді агроном нічого вдіяти з цим не може. Проте не варто складати руки, а слід зосередитися на тих складових технології, на які ви маєте реальний вплив.

Своєю чергою, кількість колосків на 1 м2 залежатиме від трьох факторів: норми висіву, польової схожості та коефіцієнту продуктивного кущення. І ось тут у вас, як у агронома, виникне питання, як отримати максимальний урожай – шляхом максимальної кількості колосків на одиниці площі чи оптимальної?

Максимізація чи оптимізація густоти?

Тут якраз варто приділити увагу питанню оптимізації. Адже для кожного сорту озимої пшениці є своя оптимальна густота стояння колосків. Якщо вам невідомі характеристики сорту, слід дотримуватися середнього показника, який зазвичай становить 4–6 млн шт./га. Якщо говорити про іноземну селекцію, то для неї оптимум буде ближче до 4 млн шт./га, оскільки там пшениця має більшу масу колоса. Для більшості сортів вітчизняної селекції характерні ознаки меншої ваги колоса та вищої густоти висіву (до 6 млн шт./га). Оскільки кожен сорт озимої пшениці має властивий для нього сталий коефіцієнт кущення, то агроном має враховувати цей показник перед висівом культури. Адже таким чином можна регулювати висівну норму, уникаючи небажаного загущення рослин у посіві, а відтак і зайвої перевитрати посівного матеріалу.

Посів, що входить у зиму з оптимальною кількістю продуктивних стебел, забезпечує потрібну густоту рослин на 1 м2, а отже, й розрахунковий урожай. Таким чином ми інвестуємо в посів рівно стільки, скільки потрібно для отримання бажаного якісного врожаю.

Розрахувати норму в мільйонах

За кількості 4 млн колосків на гектар цілком реально отримати врожай на рівні 8–8,8 т/га. Оптимум їх кількості буде в межах 5–6 млн. Якщо кількість колосків на 1 га становить 7–9 млн шт., ви маєте великі ризики щодо загущення посіву. Тож такі показники, як кількість колосків, кількість зерен у колосі й маса 1000 зерен тісно пов’язані між собою.

У разі загущених посівів існує ризик недоотримати як кількість зернин у колосі, так і масу 1000 зерен. Тобто та ж сама математична формула, але у зворотному порядку. А скільки ж ми маємо висіяти для того, аби отримати 5–6 млн колосків на гектар? Залежно від польової схожості та за коефіцієнту продуктивного кущення 2–2,5 – це приблизно 2,2–3,7 млн схожих насінин на гектар. А продуктивність коефіцієнту кущення 3 — це навіть не заслуга генетики, адже такий коефіцієнт за умов вчасного та якісного висіву може забезпечити будь-який сорт. Тож за висіву 150–200 кг/га пшениці маса зерен може бути як 35 г, так і 55–60 г. Тобто одна і та сама маса у кількісному еквіваленті може суттєво відрізнятися. Коли аграрії навчаться визначати норму  в мільйонах штук насінин, лише тоді можна точніше спрогнозувати врожай.

Власне, коли під час сівби пшениці ви не враховуєте масу 1000 зерен, а висіваєте норму в кілограмах, такий прогноз урожайності можна вважати, як «пальцем у небо». Деякі агрономи доволі важно сприймають такі цифри, тож їм складно зрозуміти, чи правильно вони розрахували норму пшениці. Якщо в середньому маса 1000 зерен становить 40 г, то норма висіву озимої пшениці перебуватиме в межах 97–160 кг/га. Ця норма є оптимальною, завдяки їй можливо отримати повноцінні незагущені посіви, які до того ж зможуть максимально реалізувати свій потенціал.

Один з відомих німецьких агрономів свого часу проводив дослідження щодо густоти посіву озимої пшениці. Він підрахував так: щоб на полі на момент збирання було 5 млн колосків, варто висіяти 2 млн схожих насінин. А можна висіяти і 4 млн і в кінцевому варіанті все одно можна сягнути оптимальної густоти колосків у 5 млн/га. А от коли висіяти 8 млн, то на момент збирання врожаю ви також отримаєте 8 млн колосків, але тут уже стоятиме питання у кількості зерен у колоску та їхньої ваги. Зазначимо, що світовий рекорд урожайності озимої пшениці було досягнуто за висіву 1 млн схожих насінин на гектар за густоти стояння у 4 млн колосків на момент обмолочування.

Австрійський дослід українського досвіду

Восени 2019 року спеціалісти однієї з австрійських компаній засіяли 32 ділянки десятьма різними сівалками у різних господарствах та агрокліматичних зонах. Це зробили для того, аби подивитися, як українські агровиробники висівають озиму пшеницю, як вона кущиться та в якому стані увійшла в зиму. Тож ці та інші моменти розглянемо більш докладніше. У процесі цього дослідження проводили оцінювання в три етапи. Перший – під час висівання, другий – під час появи сходів культури (7–10-й день).

Чому так? Адже ті рослини, які з’явилися на три дні пізніше, відставатимуть на 1 фазу розвитку порівняно до тих, насіння яких проросло на 7-й день. До того ж вони сформують удвічі менший колос і, відповідно, вдвічі менший урожай. Далі насіння, яке проросло на 6 днів пізніше від першого, відставатиме на 2 фази від того, що проросло на 7-й день, і може статися так, що рослина взагалі не сформує колос. Зазвичай насіння, яке проросло на 7–10-й день, здатне до формування врожаю. Дослідження проводили на площі 10–15 га у 16 різних господарствах з виведенням середніх показників. Тож такі дослідження є доволі об’єктивними і заслуговують на увагу, оскільки містять достовірні дані. Також під час сівби проаналізували рівномірність загортання насіння та його польову схожість.

Третій етап оцінювання – діагностика рослин перед входженням у зиму. А саме за умов середньодобової температури 4°С, коли вже закінчилася вегетація, при цьому також було визначено коефіцієнт продуктивного кущення.

Таким чином, спеціалісти визначили кількість продуктивних стебел, що пішли в зиму. Щоб провести таку діагностику, фахівцям знадобилось чимало часу, втім, завдяки цьому стало можливо значно впливати на технологію.

Якщо говорити про загальні тенденції, то в Україні в середньому висівають 5,5 млн насінини на гектар. Також було підраховано загальну польову схожість, але цей показник дуже залежить від технічних характеристик сівалки.

Залежно від типу та конструкції сівалок різниця у польовій схожості була на рівні 16,5%. Візьмемо для прикладу одне з господарств Харківщини. Восени 2019-го тамтешні практики висіяли озиму пшеницю, згідно зі своїми розрахунками, з нормою 6,7 млн/га, за польової схожості насіння 97,5%. За фактом зійшло 6,5 млн рослин на гектар. Надалі, завдяки подовженому періоду теплої погоди, коефіцієнт продуктивного кущення становив 2,5. Відтак у зиму пішло понад 16 млн продуктивних стебел. Погодьтеся – непоганий результат. Проте така технологія може бути виправданою на силосних сортах, де потрібна силосна маса з малим умістом неперетравної клітковини. Але далі постає питання, а який урожай сформують рослини?

У підсумку не для суму

Тож спробуємо підсумувати від чого залежить польова схожість насіння та коефіцієнт продуктивного кущення? Насправді, чинників, які впливають на це, доволі багато, втім, варто сконцентрувати увагу на двох основних – дотримання глибини висіву та розподілення насіння у рядку.

Також, згідно з дослідженнями, було визначено, як впливає відхилення у глибині загортання насіння на польову схожість. У результаті з’ясували, що допустиме відхилення у глибині загортання насіння – оптимально 0,5 см. Щойно воно більше і становить 1 см, польова схожість насіння відразу зменшується на 18%. Аналогічна ситуація з показником розподілення насіння у рядку та коефіцієнтом продуктивного кущення. Що більш нерівномірно розподілятиметься насіння у рядку, то більша буде конкуренція у рослин і, відповідно, процес кущення відбуватиметься гірше.

Кожен агроном вважає за потрібне перестрахуватися, висіявши більшу норму, бо частина не розкущиться, частина не перезимує, частину з’їдять шкідники, пошкодять хвороби і т.д. Власне, так воно і є. А причина взагалі в тому, що… висіяли завищену норму насіння.

Основна думка, яку ми проводимо у цьому матеріалі – слід вивчити технологічні характеристики своєї сівалки, адже лише з правильно розрахованою нормою за якісної сівби можливо розкрити потенціал культури.

www.poettinger.at/uk_ua/Newsroom/Artikel/12256/


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: