Значення вапна в агротехнологіях

7 октября 2020 г.
Статьи Агротехнологии Значення вапна в агротехнологіях
вапно

вапноЗа інформацією наш кореспондент звернувся до агротехнолога-консультанта ТОВ «Південьнасіньсервіс», члена-кореспондента МАКНС Іванчука Миколи Дмитровича.


Питання: У деяких публікаціях піднімається проблема підживлення рослин кальцієм. Для цього пропонується, зокрема, використання кальцієвої селітри та дефекату. Хочу отримати компетентну інформацію з даного питання.

Кор.: Миколо Дмитровичу, викладіть, будь ласка, свою точку зору з даної проблеми.

– Багато аграріїв традиційно головну увагу приділяють макроелементам: азоту, фосфору, калію, а останнім часом – магнію, сірці і мікроелементам. Що ж стосується кальцію, то про цей елемент незаслужено забувають. Так і хочеться сказати: «А слона то і не помітили». Кальцій, як і інші елементи, необхідний для життєдіяльності рослин. Завдяки цьому елементу підвищується стійкість рослин до різноманітних стресів (температурних, сольових і т.п.). Кальцій підвищує резистентність рослинної клітини до проникнення в неї збудників хвороб. Він входить до складу клітинних мембран і відповідає за їх проникність так само, як катіони калію і натрію. Важлива функція кальцію – його участь у розподілі і зростанні клітин, особливо коренів і кореневих волосків. При дефіциті кальцію коріння стають слизькими і загнивають. Потреба рослин у кальції висока. Для формування 30 ц/га зернових рослинам необхідно до 40 кг СаО, бобовим – 40-60 кг, кукурудзі – 60 кг, а капусті, наприклад, – 300-400 кг на 1 га.

Але кількість вапна, яке вноситься, визначається не тільки тим, скільки його споживають рослини, адже крім живлення рослин вапно потрібно для зміни властивостей ґрунту у бажаному напрямку. Найбільш важливою дією вапна на ґрунт є усунення його надлишкової кислотності. По швидкості усунення кислотності ґрунту саме вапно є незамінним. Чому сьогодні загострилася проблема вапнування наших ґрунтів? Справа в тому, що вже більше 25 років наші ґрунти не отримують гною, погано використовуються рослинні залишки, не прижилися сидерати, повністю зруйнована скільки-небудь правильна система сівозміни, не висіваються багаторічні трави. Широко застосовуються переважно такі фізіологічно кислі мінеральні добрива, як сульфат амонію, фосфорні добрива і т.п., в результаті чого підкислення ґрунтів підвищується, а, отже, зростає дефіцит кальцію для їх нейтралізації. Наприклад, для збереження нейтралізації ґрунту, при застосуванні кислого добрива сульфат амонію (NH4) 2SO4 у кількості 200 кг на 1 га необхідно внести 280-300 кг вапна СаСО3.

Крім живлення рослин і нейтралізації кислотності ґрунту вапно виконує ряд інших корисних функцій як відмінний меліорант. Воно позитивно впливає на розвиток і життєдіяльність ряду мікроорганізмів, насамперед нітрифікуючих бактерій, діяльність яких за відсутності вапна затримується.

Вапнування, крім забезпечення ґрунту лугами для зв’я­зування азотистої та азотної кислот, ще й підвищує швидкість розкладання органічних азотистих речовин до амі­аку, як енергетичного матеріалу для діяльності нітрифікаторів. Крім нітрифікуючих бактерій, вапно сприяє розвитку ряду форм бактерій, що засвоюють азот повітря, таких як бульбочкові, і вільно живучих у грунті фіксаторів вільного азоту як азотобактер, які у кислому середовищі не розвиваються. З іншого боку, вапно пригнічує розвиток таких шкідливих мікроорганізмів, як кіла капусти, коренеїд. Крім мобілізації азоту кальцій впливає на процеси у ґрунті, від яких залежить забезпечення рослин зольними елементами, у тому числі переходу фосфорної кислоти у засвоювані рослинами форми.

Під впливом вапна вміст рухомих фосфатів збільшується на 20-30%. Вапно також сприяє переходу калію важкорозчинних мінералів у засвоювані форми. Але треба мати на увазі, що застосування кальцію знижує рухливість бору, марганцю, заліза, магнію. Крім позитивного впливу на біологічні процеси у ґрунті, вапно, вступаючи у поглинаючий комплекс ґрунту, змінює фізичні властивості колоїдів і викликає коагуляцію мулових часток, покращуючи будову важких глинистих ґрунтів, роблячи їх більш проникними для води і повітря. Визначення кількості вапна, яке необхідно внести, ґрунтується на властивостях ґрунтів і вимогливості рослин до реакції середовища.

Внесення вапняку 1.5-2.0 т/га або 200-300 кг дефекату у передпосівний обробіток ґрунту покращує його структуру і теплоємність, запобігає утворенню кірки на поверхні і протидіє окисленню.

Оптимальне значення рН ґрунту для нормального росту і розвитку деяких с/г рослин

Культура Інтервал рН Культура Інтервал рН
Пшениця озима 6.3­7.5 Кукурудза 6.0­7.5
Пшениця яра 6.0­7.3 Горох 6.0­7.0
Озиме жито 5.0­7.7 Льон 5.5­6.5
Буряк 7.0­7.5 Картопля 4.5­6.3

Тепер про дефекат.

Що являє собою дефекат? Дефекат – це органо-мінеральне добриво, відходи бурякоцукрового виробництва. Ця речовина – адсорбент несахарів, що містяться у клітинному соку цукрових буряків. Вапно має властивість вбирати (адсорбувати) на своїй поверхні всі ті речовини, крім сахарози, які містяться у буряковому соку. Це азотисті органічні речовини, амінокислоти, аміди, пектид, вітаміни та інші, безазотисті речовини (мінерали, жири), мінеральні речовини (калій, натрій, кальцій, магній, фосфор, сірка та мікроелементи).

Для збільшення площі контакту соку з поверхнею СаСО3 необхідно, щоб вапно було у дрібнодисперсному стані. З цією метою вапняк СаСО3 обпалюють, внаслідок чого він розкладається на СаО + СО2. СаО (гаситься водою) з утворенням гашеного вапна за формулою СаО + Н2О = СаОН2. Утворюється розчин гашеного вапна у воді, т.зв. вапняне молоко. Оскільки у вапняку є частинки піску і інших баластних речовин, то вони у процесі очищення видаляються. Очищене вапняне молоко подається у верхню частину сатуратора (ємність) з дифузійним буряковим соком, а у нижню частину подається відібраний при випалюванні газ СО2. У процесі перемішування газ СО2 і гашене вапно СаОН2 вступають в реакцію, утворюючи дрібнодисперсні частинки СаСО3 – вапняку СаО + СО2 = СаСО3.

вапно

У зіткненні з соком всі несахари, тобто речовини, крім сахарози, з соку адсорбуються на поверхні частинок вапняку, осідають і видаляються у відвали. Таким чином, виходить вапняк, насичений багатьма речовинами як органо-мінеральне добриво – дефекат. Після звільнення від води і природного висихання виходить порошок сіро-жовтого кольору.

На цукрових заводах півдня України в якості вапняку застосовується доломіт СаСО3 + MgСО3. Отриманий з нього дефекат містить до 80% СаСО3 + MgCО3, N – 0.42%, Р2О5 – 1.7%, К2О – 1.95, S – 0.14%, а також В – 12 г, Mn – 150 г та ін. мікроелементи. У дефекаті також міститься 12,5% органічних речовин, у тому числі гумусових складових – 1.1%, рН – 7.3-8. Маючи високу вологоутримуючу здатність, дефекат значно знижує винос ґрунтової вологи. Внесення 2 т дефекату на 1 га поповнить ґрунт елементами живлення: N – 8.4 кг, Р2О5 – 30 кг, К2О – 38 кг, СаСО3 + MgСО3 – 1600 кг, гумус – 21 кг.

Така кількість елементів живлення міститься, наприклад, у 20 кг карбаміду, 200 кг простого суперфосфату, 100 кг калієвої селітри, вартістю понад 3000,00 грн./га. Ефективність застосування дефекату як органо-мінерального добрива підтверджується даними застосування його на ґрунтах господарств Херсонської області у 1988-1990 рр. При застосуванні його під посів кормових буряків у радгоспі «Іскра» Цюрупинського району у кількості 8 т на 1 га врожайність збільшилася вдвічі і склала тисячу чотириста вісімдесят вісім ц/га. А у радгоспі ім. Тельмана Білозерського району врожайність підвищилася на 46% і склала 1137 ц/га. Є приклади, коли застосування дефекату підвищувало урожайність кукурудзи на 25%, гороху – на 4 ц/га, озимої шениці – на 15 ц/га, з покращенням якісних показиків продукції.

Отже, дефекат – це і добриво, і меліорант, що покращує властивості грунтів та їх родючість.

Консультацію можна отримати у Іванчука Миколи Дмитровича
Тел.: (050) 604-11-45