Як втілюється новий погляд на стару технологію
У нашому світі все стає надто складним – в тому числі й агровиробництво. Скажімо, будь-яка технологія вирощування враховує занадто велику кількість операцій, що напряму впливає на собівартість вирощеної продукції, зокрема на рентабельність галузі в цілому. Вже не перший рік вартість оборотних ресурсів значно зростає. Також агровиробники вже давно відчули зміну клімату у бік посушливості. Відповідно всі ці та безліч інших факторів вимушують аграріїв шукати нові способи економії та реагувати на зміну клімату адаптованими технологіями. Зокрема такими, як мінімальна технологія обробітку, No-Till, Strip-Till та їм подібні. Проте існує ще одна забута в наш час технологія Овсінського. Саме про особливості та переваги цієї технології у плані технологічності, зрозумілості, ефективності і т.д. ми поспілкувалися з Олександром Дмитруком, який є засновником ФГ «Вітам».
ФГ «Вітам», що на Житомирщині, було засновано у 2005 році. Розширити свої можливості та бажання заробляти більше виникло у Олександра Дмитрука, який є його засновником, у 2015 році. Саме тоді він орендував кілька паїв. Нині фермер обробляє близько 200 гектарів. За його словами, він не має на меті розширювати земельний банк, оскільки у цій справі також потрібно дотримуватися певної міри.
Перший «камінь» та у пошуках старого нового
У першій рік господарювання, як згадує фермер, вирішив висіяти гліфосатостійку сою за класичною технологією: дискування, оранка, культивація, боронування тощо.
– Всі в регіоні працюють саме за такою технологією, тож і я вирішив господарювати так. До того ж ця культура є не надто складною у вирощуванні. Тоді рік виявився досить посушливий, хоча порівняно з останніми роками він був більш-менш сприятливим. Дотримуючись технологічних рекомендацій із захисту, удобрення, підживлення, в кінці сезону, коли прийшов час збирати урожай, за моїми підрахунками рентабельність технології була мінус 100 тис. грн. При цьому урожай вже достигав у полі, й залишити його там було дешевше, аніж зібрати. Тож, аби не було соромно перед колегами-однодумцями, сою все ж таки я змолотив, а точніше «поїздив по полю» комбайном.
Для когось на той час такі втрати були суттєвими, а для когось і непомітними. Але перший рік господарювання на землі став для Олександра переломним. Він задумався, чи правильним шляхом йде. На одному з практичних семінарів він зустрів однодумця, який також перебував у пошуках нової стратегії для свого господарства. Той для власних потреб сконструював агрегат, що одночасно обробляв верхній шар ґрунту до 6 см та висівав насіння. До того ж він порекомендував книгу «Нова система землеробства», в якій була аргументована нова технологія, а точніше – забута технологія Овсінського. Оскільки Олександру потрібно було розрахуватися з боргами, наступного сезону він не обробляв землю, проте сконструював подібний агрегат і собі. І з 2017-го року почалося практичне втілення технології Овсінського.
– Цю технологію я обрав через її переваги. Саме вона має кілька простих моментів, які легко витримати технологічно. Одним з них є обробіток ґрунту на глибину максимум 6 см. Цей верхній шар ґрунту має бути постійно розпушеним. Чим довше він перебуватиме у такому стані, тим більший урожай вам вдасться отримати.
Саме верхній оброблюваний шар ґрунту слугує мульчею для нижнього. При цьому він запобігає випаровуванню вологи з нижніх шарів. Адже саме там міститься основна волога, яка «працює» на рослину. Також у спекотну пору року, вночі, під дією температури у зоні, де мульчований ґрунт переходить у необроблений, утворюється точка роси. А це додаткове накопичення вологи та незначної кількості азоту з повітря. Нижній шар ґрунту (глибше 6 см) має структурований вигляд з безліччю пор від коріння рослин та ґрунтової біоти.
Навіть такого поняття, як плужна підошва у технології Овсінського немає. Оскільки ґрунт мілко обробляють, то від ґрунтообробних органів вона не утворюється, а сам ґрунт після обробітку має структуру, подібну до великопористої губки. Навіть якщо й виникає незначне ущільнення, проте воно буде на глибині 10–15 см, а не 30 см та глибше. А в зимовий період завдяки замерзанню та розмерзанню ґрунту таке ущільнення повністю зникне.
За словами фермера, ця технологія вирощування культур придатна для всіх регіонів і типів ґрунтів. У більш екстремальніших умовах вирощування технологія буде ефективнішою порівняно, наприклад, з нульовою.
– Тож для першого кроку втілення технології Овсінського ми особисто переобладнали сівалку, яка дає змогу виконувати одночасно дві операції: обробіток ґрунту і висівання. Також ця технологія не передбачає внесення мінеральних добрив, оскільки, на думку автора самої технології, у ґрунті міститься достатня кількість елементів живлення для повноцінного росту та розвитку рослин. Я особисто знайомий з великою кількістю фермерів південного регіону, які мають відповідні агрегати для впровадження технології Овсінського, але поки що вони не наважуються вирощувати культури без добрив.
Соя «по-Овсінськи»
Площа під соєю в господарстві у минулому році становила 120 га. Зазвичай, календарні строки висівання культури припадають на 10-20 травня. Висівають цю бобову культуру нормою 100 кг/га та шириною міжрядь 15 см. Також на експериментальній ділянці (3 га) торік висіяли сою вдвічі зниженою нормою – 50 кг/га та шириною міжряддя 40-45 см. Як правило, на 10-й день після сівби отримали рівномірні сходи. За п’ять днів до появи сходів внесли ґрунтовий гербіцид Зенкор Ліквід.
– Попри те, що минулий вегетаційний сезон сої був досить вологозабезпеченим, критичного розвитку хвороб не спостерігалося, тож фунгіцидів не застосовували. До речі, інсектицидів також, бо навіть та сама чортополохівка, яка дошкуляла сої у минулому році, якось минула фермерські посіви. Оскільки три роки поспіль сою вирощував як монокультуру, то обійшлося і без інокуляції насіння.
У середньому по господарству ми отримали «на круг» 2,4 т/га, хоча по району урожайність не перевищувала 1,7 т/га. Щоправда, одне з господарств, яке обробляє 5 тис. га землі, та є передовим, також зібрало по 2,4 т/га за класичної технології – із внесенням добрив, ґрунтообробітком і т.д. Проте рентабельність за класичної та технології Овсінського все ж буде різною, причому на користь другої.
Така урожайність для мене свідчить про потенціал самої технології Овсінського. Тим паче цю технологію ми практикуємо вже третій рік поспіль і, порівняно до класичної, вона показує кращі результати. Ми розраховували на планову урожайність 3 т/га. Утім, вона могла бути й вищою, якщо ми б допрацювали страховими гербіцидами. Адже ґрунтовий гербіцид трохи пропустив лободу та деякі однорічні злакові бур’яни. При цьому лобода «вистрелила» на 15 га, а однорічні злакові – на 20. Наприклад, лобода доросла до «деревної» фази, коли рослини зі сформованим насінням були заввишки до 2 м. На експериментальній ділянці рослини сої мали вигляд більш розвинених, порівняно з виробничими посівами, і тут ми намолотили по 3,3 т/га. На наш погляд, саме у широкорядних посівах спрацьовує ефект «густо-пусто» і саме він минулого аграрного сезону спрацював на всі 100%, – ділиться досвідом практик. Можна зробити висновок, що зменшення норми висіву сої та збільшення ширини міжрядь є виправданим за оптимально ранніх строків сівби.
Цього аграрного сезону, за словами Олександра Дмитрука, попри складні погодні аномалії, технологія Овсінського показує на крок кращі результати порівняно до сусідських полів, де практикують різні технології. І цей наглядний приклад є доказом того, що технологія Овсінського дійсно варта уваги.
– Я не маю на меті когось переконувати щодо правильності вибору тієї чи іншої технології. Якщо у вас доволі ефективно працює класична технологія, будь ласка. Якщо ж ви господар, який перебуває у пошуку простої, ефективної технології, то технологія Овсінського саме для вас.
Зручна альтернатива нульовій технології
Як зрозумів фермер свого набутого практичного досвіду, технологія має бути простою, ефективною та надійною. Тобто низьковитратною, технологічно зрозумілою, зі стійкістю до природних примх, показувати максимальний прибуток із одиниці площі. Саме таким критеріям відповідає технологія Овсінського. Найпоширенішою є класична та мінімальна технології, які є не зовсім простими, до того ж високозатратними. Так, по суті, обидві є технологічно зрозумілі, але фермеру якісно виконати всі операції у стислі строки не вдається. Їхня ефективність напряму залежить від опадів.
Також останнім часом дедалі більша кількість фермерів переходить на нульову технологію. Нині ніхто з аграріїв, які нею займаються, не розкриють цілком технологічних схем. Адже нульова технологія є доволі складною та філософською, у кожного фермера свій No-Till. З позитивних моментів можна відмітити її як низьковитратну. Щодо надійності, то тут 50/50, а її ефективність залежить здебільшого від наявності пожнивних решток на поверхні поля й від того, наскільки фермер навчився з нею працювати, а не експериментувати.
Порівняти No-Till можна навіть з найактуальнішою сьогоденною проблемою людства – коронавірусом. Лікарі досі не можуть визначити чіткі симптоми захворюваності пацієнтів. Те ж саме і з нульовою технологією, оскільки кожен фермер її впроваджує по-своєму. Нульова технологія якийсь час в Україні поширювалася, потім спостерігалося затишшя, нині завдяки конференції NTLAB 19-20 знову ожила, проте чимала кількість фермерів від неї відмовляються, адже вона є доволі складною, попри те, що потрібно мати лише сівалку, комбайн та обприскувач.
Що цікаво, технологію Овсінського науковці свого часу піддали нищівній критиці, її не підтримала тогочасна влада – і згодом технологія «емігрувала» до Америки. А через деякий час вона вже повернулася до нас бумерангом, але у вигляді нульової. І зараз на технологію Овсінського варто звернути увагу, наприклад, тим, у кого не склалося з нульовою. Якщо ви за один рік вирішите перейти з класичної технології вирощування на технологію Овсінського, то навіть у перший рік не спостерігатиметься падіння урожайності, коли ж для нульової технології здебільшого таке явище є характерним.
Сергій Іваненко
