Чому Тарас їсть чужу бульбу

7 октября 2020 г.
Статьи Агротехнологии Чому Тарас їсть чужу бульбу
картоплю

Україна стала справжнім картопляним раєм… для імпортерів


У нас картоплю традиційно люблять та поважають. Україна входить до трійки країн, які найбільше споживають бараболю. Це далеко не новина. Але новиною стало те, що ми цього року вшестеро збільшили імпорт картоплі. В чому причина такого карколомного стрибку попиту на традиційну для нас культуру, вирощену деінде? І як цьому збирається зарадити держава та галузева спільнота?

Лише за вісім місяців цього року Україна завезла до країни картоплі на понад 50 мільйонів доларів. І це не якась прикра несподіванка чи негадана перверсія на ринку. Подібна ситуація складалася й минулого року, коли ми били чергові рекорди по імпорту бараболі. І вона, м’яко кажучи, досить неприємна для споживачів, виробників та для іміджу аграрної наддержави. Тому реакція з боку профільної української влади настала майже блискавично. І була досить прогнозованою: заборонити й не пустити.

Росія: битва з картопляним нашестям

Як гадають патріотично налаштовані можновладці, тут гріх не заявити про свою принципову позицію. Адже в трійку найбільших експортерів картоплі в Україну входить Російська Федерація. Цієї нелюбої російської картоплі тільки цьогоріч вже завезено на $7,23 млн.

Пора ставити цьому край, вирішили у Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України. Як заявив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тарас Висоцький на своїй сторінці у Facebook, розглядається можливість введення заборони на імпорт картоплі з Російської Федерації. «Провів засідання робочої групи з розвитку картоплярства – обговорили інструменти підтримки вітчизняної переробки картоплі», – вказав заступник міністра. Умовою для державної підтримки є державна заборона імпорту російської бульби. Зазначено, що в цьому плані вже були проведені консультації з фахівцями фітосанітарної служби. Це лише один з можливих інструментів, які будуть застосовані, щоби все виглядало пристойно.

Слід гадати, вставляння лома,проти якого немає прийома, у ринковий механізм несе з собою і певні побічні наслідки. Оскільки вітчизняні виробники не в змозі задовольнити попит по конкурентним цінам, за неминуче підвищення вартості «другого хлібу» в такому разі має платити хто? Звичайно, він – завжди крайній український споживач.

картоплю

Білорусь: партизанам тут не місце

Але й то хліб. І це все, звичайно, виглядає вельми звично, але, чого правду приховувати, недостатньо. Справа в тім, що маленька Білорусь зі своєї картопляної пущі нанесла несподіваний удар. Виявляється, що вона є найбільшим постачальникам картоплі в Україну – в цьому році вже на суму $21,42 млн. Цікаво, що подібна ситуація складалася і минулого року.

І представники галузі дійшли до думки, що на сьогоднішній день для того, щоб українська галузь картоплярства цвіла та розвивалася, необхідно впровадити суворі державницькі заходи. Заходи, які би жорстко контролювали імпорт картоплі та картопляної продукції не лише з Росії, але й з Білорусі. Принаймні, таку думку висловив директор ПБП «ВИМАЛ» Сергій Симоненко у ході засідання робочої групи з питань сприяння розвитку картоплярства та овочівництва.

Слід відзначити, що крохмальний завод «ВИМАЛ» – це одне з найбільших і сучасних підприємств в Україні по виробництву картопляного крохмалю та крохмалепродуктів. І, що характерно, підприємство постачає свою продукцію більш ніж в 25 країн світу, серед яких Німеччина, Нідерланди, Чехія, Польща, Литва, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Таїланд, Китай, Румунія, Болгарія, Молдова… І Росія та Білорусь також входять до цього списку.

Отже, на думку знаного фахівця, для вирішення питання картоплярства в Україні та покращення ситуації в секторі ми маємо підходити комплексно. «На сьогоднішній день головними конкурентами України в сегменті картоплі є Росія та Білорусь.

І ситуація з державною підтримкою цих галузей в нашій країні у порівнянні з країнами-сусідами мають суттєві відмінності, – говорить Сергій Симоненко. – Так, наприклад, в Росії існують компенсації кредитних відсотків, часткові компенсації на придбання техніки, програми кредитування на будівництво сховищ та регіональні програми розвитку картоплярства.

Якщо ж подивимося на Білорусь, то там також повний спектр програм і дані програми реалізуються за державний бюджет. Зараз будуються промислові підприємства по переробці картоплі – наразі вже побудовано 3 таких об’єкти і планується будівництво ще одного заводу по виробництву картопляного сухого пюре та картоплі фрі. В Україні ж аналогічних програм поки що немає, і тільки в цьому році уряд почав приділяти увагу цьому питанню».

Що важливо, з точки зору картопляних експертів зараз недоцільно розглядати Росію та Білорусь як окремі суб’єкти зовнішньоекономічних відносин. Фактично, Білорусь використовується Російською Федерацією як можливість для безмитного ввезення на територію України широкого кола товарів, у тому числі і картоплі. І така схема дає можливість уникнути торговельних обмежень, які існують безпосередньо між Україною і РФ. Таким чином, хитрі «бульбаші» разом з хижими північними сусідами вводять в оману довірливих та непідкупних спадкоємців козака Бульби.

По іншим товарним позиціям, таким як картопляні пластівці та крохмаль, збільшення імпорту хоч і не є таким стрімким, однак закордонні поставки також щорічно зростають.

На думку фахівців, зараз вже імпортується з Білорусі крохмалю більше, ніж виробляється на території України. І, мовляв, зараз маємо те, що маємо: українські переробники значно зменшують обсяги свого виробництва, оператори ринку майже не зацікавлені у подальшому розвитку напрямків вирощування або переробки картоплі під тиском Білорусі та РФ.

Нідерланди: на тобі, небоже, що мені негоже

Що цікаво, друге почесне місце по імпорту картоплі в Україну нині займають Нідерланди – нині на майже круглу суму $11,97 млн. Та, звичайно, в якого чиновника чи експерта виникне крамольна думка – в чомусь дорікнути та, не дай Бог, обмежити шановного європейського годівника?! Хоча привід для цього існує. І неабиякий.

Справа в тім, що у зв’язку з закриттям ресторанів, кафе і готелів, в Нідерландах зупинилися підприємства з виробництва картоплі фрі. І що робити зі ще не переробленою картоплею, на ринку не знали. В країні вже повідомили про виділення 50 млн євро для підтримки постраждалих від ситуації виробників і переробників картоплі. І тут на допомогу хутко прийшла Україна.

Промислову картоплю, яка взагалі не була розрахована для реалізації безпосереднім споживачам, вдалося вигідно прилаштувати в наших торгових мережах.

Як зазначають фахівці, це дуже вигідно нідерландським постачальникам, адже інакше картоплю довелося би просто викидати на смітники. Та ще й платити за утилізацію грубі гроші. А так за промислову картоплю платить безвідмовний та нерозбірливий український покупець. Наскільки це є чесним та безпечним для здоров’я споживачів, питання дискусійне. Як і те, наскільки імпорт не розрахованої на безпосереднє споживання людьми картоплі вигідний для галузі та країни. Та зрозуміло, що воно не ввійде до повістки денної міністерства.

Прийде метеоролог і всіх розжене?

З іншого боку, підстав для картопляних бунтів немає. Європа нам допоможе та нагодує, щоправда, у традиційному вже стилі: на тобі, небоже, що мені негоже. І навіть деякі українські фермери прогнозують, що проблем з бульбою у нащадків Тараса Бульби в омріяному майбутньому не буде. Мовляв, вже наступного року обсяги врожаю зростуть у зв’язку зі зростанням картопляних ланів на цілих 5%.

Це в недалекій оптимістичній будучині. А от у більш довгостроковій перспективі, можливо, доведеться все рівно йти на уклін – чи до Польщі, чи до Єгипту та Голландії. Бо український пан-картопляр виявиться голим – у зв’язку з вкрай теплою погодою. Як заявила керівник відділу агрометеорології Українського Гідрометцентру Тетяна Адаменко, українцям досить скоро просто стане невигідно займатися бараболею: «Зміни клімату свідчать про те, що через 10 років на більшій частині території України картоплю стане вирощувати недоцільно – через те, що настільки високі температури ґрунту зроблять вирощування безглуздим». Майже як в анекдоті про епохальну борню білих і червоних… та лісника, який їх всіх розігнав.

Наскільки цей прогноз справдиться, можна лише гадати. Але з впевненістю можна прогнозувати те, що держава скаже своє вагоме слово найближчим часом. Якщо не вдається забезпечити людей власним «другим хлібом», то, принаймні, їх можна забезпечити видовищем. І таке видовище у вигляді великої «картопляної війни» з найближчими сусідами на нас чекає.

Кирило Степовий