Захист посівів пшениці озимої

3 мая 2021 г. опубликовано в журнале: AgroONE №66

Статьи Агротехнологии Захист посівів пшениці озимої
озимої

Шкідливість грибних захворювань пшениці озимої


Отримання високого та водночас якісного врожаю є головною метою при вирощуванні зернових. Виробництво пшениці озимої – головної продовольчої культури України – є одним зі стратегічних напрямів зміцнення економіки. На жаль, потенціал урожайності даної зернової культури не використовується повною мірою, зокрема у зв‘язку з ураженням посівів фітопатогенами.

нання біології потенційно небезпечних збудників хвороб пшениці озимої є вагомим науковим питанням, що забезпечує результат успішного її вирощування. Крім прямих втрат урожаю грибні хвороби, певною мірою, впливають і на якість продукції, що зумовлює необхідність глибокого вивчення біологічних особливостей збудників хвороб та вдосконалення методів і способів обмеження їх розвитку. Розрізняють інфекційні та неінфекційні хвороби культури: інфекційні, залежно від збудників, поділяють на грибні, бактеріальні, вірусні, нематодні та хвороби, збудниками яких є рослини-паразити.

Численні збудники хвороб здатні виділяти токсини, що призводять некрозу та загибелі рослинних тканин. Недобір врожаю зерна від комплексу захворювань становить в середньому 10-20%, а в роки епіфітотій – 25-50% і більше. Коли урожай опиняється під загрозою через небезпеку виникнення грибних захворювань, ключем до ефективної боротьби стає рання діагностика.

У разі необхідності потрібно терміново застосовувати заходи захисту проти хвороб: агротехнічні доцільно проводити цілий рік; хімічні методи боротьби є найбільш ефективними, ними користуються, коли поширення патогенів перевищує економічний поріг шкодочинності. Разом з тим, знайти правильну стратегію в застосуванні фунгіцидів – завдання, що завжди залишається актуальним з огляду на різноманіття варіантів вирішення проблем, пов’язаних з хворобами пшениці озимої.

Стійкість сортів культури до хвороб

Створення нових сортів пшениці озимої, стійких проти основних збудників хвороб – найбільш ефективний, економічно обґрунтований та досконалий з точки зору охорони навколишнього середовища метод захисту рослин, що останнім часом набуває все більшої актуальності та значущості.

У генетичних ресурсах даної зернової культури є генотипи, що характеризуються стійкістю проти кількох збудників одночасно, а тому мають особливу цінність як джерела групової стійкості.

Селекціонерами Інституту зрошуваного землеробства НААН створено ряд нових сортів пшениці озимої із груповою стійкістю проти хвороб, які впроваджені у виробництво, є адаптованими до різних строків сівби на зрошуваних землях півдня України та володіють потенційною врожайністю на рівні 9,0-10,0 т/га.

Це сорти пшениці м’якої озимої: Анатолія, Благо, Бургунка, Конка, Кохана, Кошова, Ледя, Марія, Овідій, Росинка, Соборна, Херсонська безоста, Херсонська 99 та сорти пшениці твердої озимої: Андромеда, Дніпряна, Кассіопея.

озимої

Грибні захворювання пшениці озимої

Наявність в листях, колосках, а також в інших частинах рослин культури патогенів негативно впливає на зернову продуктивність. Реалізація потенційної продуктивності пшениці озимої часто обмежується розвитком фітозахворювань, серед яких найбільш шкідливими є снігова пліснява, тверда сажка, кореневі гнилі, фузаріоз, септоріоз, борошниста роса, бура листкова іржа, альтернаріоз та ін.

Снігова пліснява (збудниками є фітопатогенні гриби Fusarium nivale роду Microdochium та сапрофітні види пліснявих грибів роду Penicillium, Aspergillus, Mucor, Rhizopus, Cladosporium, Epicoccum). У польових умовах розвитку даних патогенів сприяють висока вологість повітря у період достигання та збирання врожаю. За таких умов відбувається сильне ураження колосків, що призводить до втрат врожаю зерна в межах 30-80%, залежно від ураженості. Насіння, уражене сапротрофними грибами, під час зберігання може перезаражатися, що стає причиною зниження його схожості.

Тверда сажка (збудниками хвороби є гриби роду Tilletia). Загроза ураження посівів культури твердою сажкою полягає в утворенні у колосках спорової маси замість зерна, зниженні стійкості рослин до несприятливих чинників середовища, погіршенні якості врожаю. Інфекція зберігається у вигляді теліоспор на поверхні здорового насіння, що в майбутньому стає причиною зараження посівного матеріалу. У польових умовах хворобу можливо діагностувати на початку фази молочної стиглості зерна – уражене колосся злегка сплющене, колоски розсунуті та більш інтенсивного зеленого забарвлення порівняно зі здоровими.

Фузаріоз (збудниками хвороби є недосконалі гриби роду Fusarium Link). Проявляється у трьох формах: фузаріоз сходів, фузаріоз колосу, фузаріозна коренева гниль. Негативні наслідки ураження фузаріозом оцінюються як прямі втрати врожаю (ураження колосу та трухлявість зерна, різний рівень щуплості), так і непрямі (зниження врожаю внаслідок зрідження посівів, розвиток кореневих гнилей та різних патологій росту та розвитку рослин пшениці озимої). Негативним наслідком ураження фузаріозом колосу є зменшення кількості насіння в колосі, зменшення маси 1000 насінин, зниження схожості та часткова загибель сходів. Оптимальною для розвитку грибного захворювання є температура повітря 15–30°С за вологості ґрунту понад 40%. Головним джерелом інфекції є ґрунт, в якому на уражених рештках зберігаються збудники у вигляді грибниці, хламідоспор і мікросклероціїв.

Септоріоз (збудниками хвороби є незавершені гриби роду Septoria, порядку Sphaeropsidales. Найчастіше зустрічаються S.tritici Rob.et Desm., S.graminum Desm., S.triticola Lobik.). Захворюванння проявляється на листях, стеблах і колосі у вигляді світло-жовтих і світло-бурих плям, на яких утворюються чорні дрібні пікніди у вигляді цяток. Уражені листки бліднуть, поступово втрачають хлорофіл і повністю висихають, а стебла буріють, зморщуються і нерідко вигинаються. При захворюванні колосу на колоскових лусочках з’являється пляма, що на дає йому вигляд строкатості, а іноді буруватості.

Особливо інтенсивно захворювання розвивається за підвищеної вологості ґрунту та повітря. Септоріоз викликає зменшення асиміляційної поверхні листків, недорозвиненість колосу та передчасне дозрівання рослин культури. Втрати врожаю зерна в разі захворювання досягають 30-50%.

Борошниста роса (збудником є гриб Erisiphe graminis DC. f. Sр. tritici Em. Marchal). Проявляється переважно на молодих, активно вегетуючих рослинах. Шкодочинність її полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листя, що уповільнює розвиток рослин. Характерними симптомами є утворення з обох боків листкових пластин павутинного нальоту у вигляді випуклих подушечок різної величини, які потім зливаються і темніють до сіруватого чи жовто-сірого кольору. Джерелами інфекції є рослинні рештки, дикорослі злакові трави, сходи озимих культур. Хвороба призводить до зменшення кількості та маси зерен і неповного наливу зерна. Інтенсивному розвитку борошнистої роси сприяє затінення рослин, часткова втрата ними тургору, що часто спостерігається внаслідок перепаду нічних і денних температур восени та рано навесні.

Бура листкова іржа (збудником є облігатний гриб Puccinia triticina f.Sp. tritici Erikss). Шкідливість хвороби виражається у зменшенні асиміляційної листової поверхні, порушенні фізіологічних і біохімічних процесів, погіршенні зимостійкості, посиленні транспірації рослин, що порушує водний баланс і призводить до передчасного відмирання листя та щуплості зерна, а в кінцевому результаті призводить до зменшення урожайності та погіршення його якості.

Бура листкова іржа з’являється раніше інших хвороб та дуже швидко досягає високого ступеня розвитку, найбільшої ж шкоди завдає у фазі молочної стиглості зерна. Симптоми хвороби проявляються у вигляді дрібних округлих іржаво-бурих урединіопустул (у вигляді розривів епідермісу), хаотично розміщених на верхньому боці листка.

Через деякий час з нижнього боку листкової пластинки у вигляді чорних подушечок, прикритих епідермісом, утворюються теліопустули. Збудник перезимовує на уражених з осені посівах і падалиці, а навесні відновлює свій розвиток. Додатковим джерелом інфекції є дикорослі трави. Для інтенсивного розвитку бурої хвороби сприятливою є температура повітря 20-25°C та наявність на рослинах краплинно-рідинної вологи. Втрати врожаю за ураження грибним захворюванням до 40% становлять 0,3-0,5 т/га, понад 40% – перевищують 0,1 т/га та більше.

Альтернаріоз (збудниками хвороби є гриби роду Alternaria). Збудники заселяють насіння під час вегетації рослини в полі й аж до збирання врожаю. Зараження відбувається у період цвітіння, молочної та молочновоскової стиглості хлібних злаків. Гриб є однією з причин розвитку чорного зародка. Шкодочинність останнього безпосередньо залежить від кліматичних умов, за яких відбувалося дозрівання зерна, та умов зберігання. При порушенні нормальних умов зберігання альтернаріоз може викликати пліснявіння насіння і зниження його посівних якостей. Також слід враховувати, що деякі види альтернаріозу здатні утворювати токсини, які можуть бути небезпечними не лише для людей і тварин, але й мати негативний вплив на насіння і проростки, тим самим впливати на ріст, розвиток і продуктивність рослин.

озимої

Умови, що сприяють виникненню насіннєвих інфекцій

Основними джерелами та шляхами проникнення патогену в насіння є: зараження від материнської рослини – внутрішнє зараження та розповсюдження зовнішньої інфекції – зовнішнє зараження (поширення патогену вітром, дощем, комахами). Разом з тим, зовнішні та внутрішні чинники неабияк впливають на розвиток грибних хвороб: зовнішні – це умови навколишнього середовища, які справляють вплив на схильність рослини господаря до ураження патогеном, а також на їх взаємодію; температура, вологість і реакція ґрунту впливають на проростання спор і закріплення інфекції у тканинах рослин, а температура й вологість повітря — на розвиток хвороби; внутрішні – це здатність будь-якого патогену спричиняти інфекцію, пов’язану з онтогенезом, його мінливістю в залежності від біотипу, раси, вірулентності.

Класифікація фунгіцидів за їх мобільністю в організмі рослини

За мобільністю в організмі рослини фунгіциди поділяться на контактні, локально-системні та системні.

Контактні препарати мають тільки захисну дію, потрапивши на рослину, працюють на поверхні, не проникаючи вглиб. Для найкращого ефекту потрібно проводити неоднократну обробку посівів. Внесення даних фунгіцидів неефективне, якщо рослини вражені шкідливими патогенами.

Локально-системні фунгіциди просочуються всередину до тканин обробленого листа і рухаються по обробленій частині до визначених меж, без переміщення до інших частин рослини. За необхідності внесення локально-системних препаратів можна поєднувати з контактними.

Системні препарати швидко проникають у тканини рослин і вільно переміщаються в рослині у будь-якому напрямку, ефект від їх застосування практично не залежить від опадів. Системні протигрибкові препарати мають як захисну, так і лікувальну дію.

Основні помилки при внесенні на пшениці фунгіцидних препаратів:

■ застосуванння препаратів за перевищення екологічного порогу шкодочинності та наявності невиліковних симптомів грибних захворювань;

■ використання фунгіцидів у разі відсутності інфекційних симптомів;

■ проведення обробки за температурних показників нижче 18ºС та вище 26ºС;

■ недотримання норм витрати робочої рідини в окремі фази росту культури;

■ неправильно підібрані форсунки та термін їх використання;

■ недотримання періодів проведення обробок препаратами фунгіцидної дії;

■ застосування проти грибкових хвороб нехімічних препаратів, не володіючих хімічною активністю;

■ нехтування консультацією спеціаліста з даного питання;

■ зниження норм витрати фунгіцидів у бакових сумішах;

■ проведення фунгіцидних обробок без проведення моніторингу екологічного порогу шкодочинності.

Таким чином, вчасний моніторинг розвитку посівів пшениці озимої дозволяє швидко відреагувати на присутність шкодочинних організмів, а вибір найоптимальніших умов застосування засобів захисту рослин – зберегти врожай.

Влащук А.М., кандидат с.-г. наук, с.н.с.
Дробіт О.С., кандидат с.-г. наук
Місєвич О.В., кандидат с.-г. наук
Кляуз М.А.
Інститут зрошуваного землеробства НААН


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: