На це питання дає відповідь Олександр Гончаров, незалежний експерт, аналітик
Існують декілька вариантів розрахунку оптимальних норм мінерального живлення балансовим методом. Балансовий метод – це метод розрахунку, при якому визначена норма мінеральних добрив повинна компенсувати різницю між потребою (виносом елементів врожаєм) та надходженням елементів живлення з ґрунту.
Як варіант, норма внесення добрив розраховується:
з урахуванням виносу елементів живлення врожаєм та коефіцієнтами використання поживних речовин з ґрунту і добрив. Або кількість добрив визначають на заплановану прибавку врожаю, тобто на різницю між врожайністю, яку забезпечує природна родючість ґрунту, та запланованою врожайністю.
На точність розрахунків балансовим методом впливає чимало факторів:
■ фізичний стан та хімічний склад ґрунту,
■ рельєф поля, спосіб обробки ґрунту,
■ наявність або відсутність рослинних залишків попередньої культури,
■ температура ґрунту, його вологість, кількість опадів.
Ці фактори впливають на об’єктивне визначення максимально можливої врожайності в певних ґрунтово-кліматичних умовах. А також на коефіцієнт використання рухомих форм поживних речовин з ґрунту та мінеральних добрив.
Коефіцієнт використання елементів живлення з переущільненого ґрунту є значно меншим, аніж з ґрунту з оптимальною щільністю (структурою).
Холодна або занадто спекотна погода, пересохлий або надмірно зволожений ґрунт, також вносять вагомі корективи в теоретичні розрахунки. Наприклад, у холодному (температура 8-12°С) ґрунті рослини поглинають фосфору в три рази менше, ніж у теплому (температура понад 20°С). Саме тому у холоду погоду симптоми дефіциту фосфору помітні навіть на добре забезпечених цим елементом ділянках.
При температурі менш за 10°С рослини «ігнорують» нітратний азот, але активно поглинають амонійну форму азоту. Тому в холодну погоду внесення різних форм азоту з однаковим вмістом азоту в перерахунку на д.р. має різний ефект.
Затоплення посівів негативно впливає не тільки на швидкість поглинання елементів живлення рослинами – в затопленому ґрунті активно відбувається денітрифікація нітратного азоту, внаслідок чого нітрати перетворюються на газоподібний азот і випаровуються в атмосферу.
Необхідно враховувати синергізм та антагонізм елементів живлення, а також вплив добрив на рН ґрунту.
Тому, на жаль, не існує короткої відповіді на коротке питання «скільки дати добрив» без попередніх відповідей як мінімум на два десятка уточнюючих питань. І навіть це не дає гарантії – погода може внести свої корективи в будь-який момент.
Існує декілька простих правил, дотримання яких дозволяє уникнути надмірного використання добрив та дефіциту елементів живлення.
По-перше, доцільно використовувати «стартові» азотно-фосфорні добрива. Внесення 10-12 кг/га д.р. фосфору може виправити наслідки тимчасового похолодання після сівби пізніх ярих культур та забезпечує активний ріст коріння ранніх ярих культур.
По-друге, на лужних або нейтральних ґрунтах Півдня України доцільно використовувати переважно амонійну форму азоту: вона добре «працює» у холодному ґрунті та зберігається тривалий час навіть при випаданні рясних опадів.
По-третє, нітратний азот доцільно використовувати для підживлення посівів, які активно вегетують. Не варто використовувати великі дози нітратних добрив для передпосівного внесення – існує величезний ризик втратити нітрати ще до початку періоду максимальної потреби рослин у азотному живленні.
По-четверте, мінеральне живлення повинне бути збалансоване. Для визначення «слабкої ланки» у системі живлення необхідно своєчасно провести аналіз ґрунту. Досить часто декілька десятків кілограмів NPK, як то кажуть, не «працюють» через брак декількох десятків грам мікроелементів. Через те, що деякі елементи живлення є антагоністами та заважають один одному при кореневому поглинанні (наприклад, К та Mg), «вирівняти» оптимальне співвідношення мінеральних сполук можна шляхом позакореневого живлення. Цей метод дозволяє провести своєчасну «корекцію» мінерального живлення посівів.
