У новий 2021 рік з новими знаннями, новими сортами, новими культурами!

29 декабря 2020 г. опубликовано в журнале: AgroONE №62

Статьи Агротехнологии У новий 2021 рік з новими знаннями, новими сортами, новими культурами!
озимі

«Первопроходца всегда можно узнать по стрелам в спине»
Беверли Рубик

«Судьба – это вопрос не случая, а выбора. Ее не следует дожидаться, следует идти к ней»
Уильям Дженнингс Брайан


Шановні друзі, шановні читачі! Попереджуючи початок наступного року з жорсткого локдауну та не дуже радісних моментів, хочу надати дещо оптимізму та тепла у Ваші родини. Журнал «АgroOne» – журнал для аграріїв та про арграрні питання, яких багато наразі буде. Відпочивайте у домашньому колі, а може з друзями чи колегами, та читайте новенькі статті, які ми, автори цих статей, із задоволенням даруємо Вам.

Отже, січень… Повертаючись у минулий рік, можу стверджувати, що озимі культури є захищеними та досить непогано виглядають. Так сталося, що остання декада листопада та перші декади грудня ситуацію зі рваними посівами виправили та вирівняли. Наразі мої спостереження у полях з озимими пшеницею та ячменем, а також з озимим ріпаком, дуже піднімають настрій. Рослини усіх озимих культур насичені хлорофілом, мають тургор та досить розкущені. На 95% вірогідності, що країна 2021 року буде з врожаєм, навіть дуже достойним.

Отже, як і обіцяла, зверну Вашу увагу, шановні аграрії, на ярі культур на рік 2021, які можуть бути цілком добре використані для посіву.

Перше – це овес. Овес – це злакова культура з мичкуватою кореневою ситемою, яка не потребує глибокого обробітку ґрунту. Овес може бути плівчастим та голозерним. Останніми роками плівчасті сорти вівсу поширені менш за голозерні, адже плівчастість є певним недоліком. Вона становить 30-40% маси зернівки, а це ускладнює процес виробництва круп, зменшує їх вихід. Голозерний овес, навпаки, має більшу кількість білку та мінімальний рівень клітковини. Якщо у плівчастих сортів вівсу у колоску міститься 2-3 квітки, то у голозерних – 3-5.

озимі

Врожайність голозерного ячменю вища порівняно з плівчастими на 16%, вихід кормових одиниць – на 28%, а протеїну – на 84%. Голозерний овес не потребує трудомісткого процесу добування крупи, її вихід збільшується удвічі порівняно з вівсом плівчастим.

Біологічні особливості вівсу голозерного.

Овес біологічно невибагливий до тепла. Серед ярих культур він вирізняється значною холодостійкістю. Насіння зазвичай проростає за температури 1-20С. Сходи вівса витримують весняні приморозки до -3-40С абсолютно, а за мінусу 7-80С – добре. Навіть за -100С листки можуть загинути, але вузол кущення не пошкоджується і з настанням тепла вегетація рослин продовжується. Виходячи з цього, ми відпрацювали посів трьох сортів голозерного вівса австралійського походження (ми використовуємо його як еталон) у період останньої декади листопаду до кінця грудня. Підзимній посів та посів рано навесні для вівса голозерного є майже однаковий щодо рівня кущистості, насичення хлорофілом та хорошого стеблостою. Але врожайність була вищою на 12-25% саме за підзимнього посіву. Експериментальні дослідження щодо підзимнього та звичайного посіву голозерного вівсу ми проводили три роки поспіль, тому можемо рекомендувати саме такий посів.

Овес голозерний та також плівчастий дуже вимогливі до вологи. За високої відносної вологості повітря та частих дощів можно очікувати доброго врожаю. Як правило врожайність вівса росте майже паралельно з кількістю весняно-літніх опадів. На нестачу води у фазі стеблування він реагує сильніше, аніж інші зернові культури. Тому традиційно овес сіють навесні якомога раніше, як тільки ґрунт досягне фізіологічної стиглості. Нашими дослідженнями щодо вирощування голозерного вівсу у Південно-Західному степу України показано, що отримати врожай надійніше можливо за підзимнього посіву цієї культури.

Голозерний овес до ґрунтів невибагливий. Коренева система добре розвинена і активно проникає у ґрунт на глибину до 1.2 м, при цьому засвоюючи важкодоступні форми фосфору та калію. Для вівсу голозерного згодяться слабокислі (рН 5.0-6.0), дерново-підзолисті, придатні також легкі піщані й супіщані ґрунти.

Що потрібно для успішного вирощування голозерного вівсу? Отже, покроково.

Які попередники пасують вівсу? Овес вважають за найменш вимогливу культуру до родючості ґрунтів та попередників. У сівозміні овес голозерний необхідно висівати краще після бобових та баштанних культур. Саме тоді овес формує високобілкове зерно і дає приріст врожаю звичайно 3-4 ц/га і навіть більше. Добрий зерновий попередник для вівса – жито і тритикале. А озима пшениця та озимий ячмінь є можливими попередниками вівса.

Підготовка ґрунту для вівса. Овес не потребує глибокого обробітку, тому обрати можна глибоке рихлення без обороту шару. Весняний обробіток ґрунту під овес включає боронування, вирівнювання та культивацію. Він повинен гарантувати рівномірне, високоякісне загортання насіння під час сівби. Для вівса необхідно обов’язкове закриття вологи.

Підготовка насіння вівса до сівби. Насіння для посіву необхідно протруювати ефективними та м’якими фунгіцидами, та обов’язково з додаванням мікроелементів (В, Са, Cu, Fe, Mn, Mo, Zn) і морфорегулятору на кшталт Атонік Плюс.

Застосування добрив для вирощування вівсу. Серед усіх зернових культур овес голозерний найкраще засвоює поживні елементи з ґрунту і переносить кислу реакцію ґрунтового розчину. Добре використовує післядію добрив. Впродовж вегетації овес також засвоює живлення. Фосфорні і калійні добрива вносять під зяб, нітратні добрива застосовують навесні. Типова норма нітратних добрив становить 60-90 кг/га, а внесення добрив є порційним. Частина з них вноситься у передпосівну культивацію, решта – на початку виходу у трубку.

Спосіб сівби може бути вузькорядним або рядковим. Глибина сівби голозерного вів­су  – від 3-4 см за ресурсоощадних технологій, до 4-6 см на легких ґрунтах. Взагалі для вирощування вівсу дуже важливим є рівномірна заробка насіння, враховуючи ранній посів.

озимі

Норма висіву насіння вівсу. Овес характеризується підвищеною кущистістю. Але енергія кущіння, тобто швидкість росту бокових пагонів, є меншою порівняно з іншими зерновими культурами. Дуже реагує на збільшення площі живлення. Загущення посівів, навпаки, обмежує процес кущення, тому норми висіву рекомендуються високі. У степовій зоні висівають 3.5-4 млн насінин/га, у Лісостепу – 4,5-5,5 млн насінин/га тощо. Хочу додати, що технологія вирощування вівса голозерного дещо подібна вирощуванню пивоварного ячменю. Спільним є те, що у фазі кущення жодним чином не можна вносити нітроген, тому що процес кущення буде надто активним.

Догляд за посівами вівсу обмежується частково боротьбою з бур’янами, частково – захистом від хвороб та шкідників. Для знищення бур’янів варто попереджувати їх появу. Тобто ми рекомендуємо під овес мати чисті поля, використовуючи агротехнічні запобіжники, що є більш рентабельним. Лише у критичних випадках вважаємо за можливе використовувати гербіциди.

Від хвороб на ранніх стадіях росту вівсу захищає якісне протруєння насіння, особливо треба звертати увагу на протруйники, що запобігатимуть появі сажки. Для гарантованого отримання високих врожаїв рекомендуємо обприскування посівів у період вегетації. При пізніх термінах сівби овес сильніше уражається хворобами, на що треба звертати увагу. Щодо боротьби зі шкідниками, то найнебезпечнішіми шкідниками для вівса є шведська муха, стеблові блішки, хлібна п’явиця, злакові попелиці, вівсяні трипси.

Однак хочу зазначити, що на невеликих ділянках захистити культуру від шкідників краще біологічним методом – крайовими посівами коріандру, що цілком захищає від шкідливих комах.

Врожаї вівсу можуть бути різні. Аграрії, що вирощують нішеві культури, до яких має пряме відношення голозерний овес, кажуть, що на невеликих площах найбільше отримають до 5,6-6,3 т/га. Також, якщо у середньому мати до 4 т/га врожаю, то цілком можливо отримувати достойний прибуток.

Овес голозерний є важливою культурою як для споживання людьми, так само й як корм для птахів та тварин. На жаль, у світі знижується зацікавленість до вівса як до кормової культури. Це пов’язано зі зменшенням поголів’я коней, для яких овес є головним кормом.

Зважаючи на те, що наразі головною проблемою для людства взагалі і конкретно в Україні є невідворотність кліматичних змін, існує необхідність переглянути усі елементи вирощування тих чи інших культур. Є так звані нішеві культури. За рік-два ми повинні наше сільське господарство переорієнтувати на вирощування саме тих культур, які створюють правильні сівозміни.

Для кращого сприйняття статті пропоную рецепт смачного і дуже корисного печива з вівсяної крупи.

Змішайте 120 г пшеничного та 180 г вівсяного борошна. Додайте 60 г меду та 2-3 г солі. Розтопіть 50 г вершкового масла, додайте два збитих яйця, покладіть підготовлене борошно і замісіть густе тісто. Тісто розкатайте на посипаній борошном дошці, потім наріжте його на кружальця, покладіть їх на змащене маслом деко та випікайте на середньому вогні протягом 20 хвилин. Смакує теплим або охолодженим – до чаю,кави або компоту. Смачного!

Ще одна важлива культура – ГРЕЧКА
Основна круп’яна культура для українців.

Гречка для українців – це особлива культура. ЇЇ цінність визначається складом білкового комплексу. Він багатий на такі важливі амінокислоти як лізин, аргінін, цистеїн, триптофан, метіонін, гістидин. Білки гречки цінніші, ніж у інших зернових культур. Гречана крупа займає перше місце за поживністю серед круп. Харчова цінність білку зростає у такій послідовності: кукурудза, ячмінь, пшениця, рис, гречка. Гречка містить більше вітамінів (B1, B2, B6, E, PP, P), мінеральних речовин, багатих на залізо, фосфор, калій, магній. Органічні кислоти (лимонна, яблучна, щавлева) сприяють кращому засвоєнню їжі.

Гречка окрім повноцінного харчування має ще й лікувальні властивості. З листя та квіток гречки виготовляють рутин, вітамін Р, який застосовують в медицині для підвищення еластичності і проникливості кровоносних судин. Рутин лікує гіпертонію, плеврит, глаукому, нефрит, цукровий діабет та інші. Гречана каша споконвіку є національною українською стравою. Гречка є важливим продуктом харчування, особливо для дітей, літніх людей, а також хворих на діабет, гіпертонію, склероз, розлад нервової системи, ниркові хвороби тощо. За фізіологічною цінністю білки гречаної крупи близькі до білків курячого яйця і коров’ячого молока. Зерно гречки містить 10-18% білку, 2-3% олії, що запобігає утворенню в організмі людини холестерину.

Гречка є універсальним медоносом. Відомо, що гречаний мед є найважливішим серед усіх інших. Це жива аптека.

За сприятливих умов гречаний мед збирають від 70 до 160 кг з одного гектару, але буває навіть більше. Останніми роками, на жаль, за зменшення посівів гречки в Україні катастрофічно знизилися збори гречаного меду. Але це не все, що сталося негативного. Завжди цінним було те, що гречку  вирощують переважно без застосування пестицидів, що надає можливість отримати повністю екологічно безпечні продукти харчування. На жаль, пестицидне навантаження на медоносні культури останнє десятиріччя є дуже критичним. Тому знайти дійсно якісний гречаний мед можливо лише за довготривалого пошуку.

Гречка є страховою культурою для пересівання загиблих озимих куьтур. Її вирощують у післяукісних і післяжнивних посівах, а також на зелений корм. Гречка інтенсивно нарощує зелену масу і може за 50-60 діб сформувати цілком непогану врожайність до 200 ц/га.

Агротехнічно гречка зменшує забур’яненість полів, підвищує родючість ґрунту, поліпшує фітосанітарний стан. А коренева система гречки виявляє інгібіруючу дію на ріст бур’янів, що зумовлене виділеннями у ґрунт отруйних речовин. Так званих біогербіцидів. Гречка є чудовим попередником для інших культурних рослин. У кореневих і пожнивних рештках, а також у соломі перед збиранням вміст хімічних речовин становить: нітрогену – 90-120 кг/га, фосфору – 42-71 кг/га, калію – 130-220 кг/га д.р.

Біологічні особливості гречки. Гречка належить до теплолюбних та вологолюбних рослин. Кількість гречки в Україні зменшується дуже швидко. Справа в тому, що для отримання достатніх врожаїв гречку треба розміщувати на родючих та чистих від бур’янів полях. Кращими попередниками для гречки є зернобобові, кукурудза на силос, добре удобрена озима пшениця. Гречка – культура пізніх термінів сівби. Від танення снігу – початку сівби минає 35-40 діб. Глибина сівби залежить від механічного складу ґрунту, його вологості, температури. Сіяти насіння за нормальної вологості слід на глибину 4-5 см. Норма висіву насіння гречки залежить від багатьох факторів: строку і способу сівби, чистоти полів, забезпечення ґрунту поживними речовинами та вологою. Орієнтовні норми висіву гречки такі: звичайний рядковий посів – 2.0-3.0 млн/га у Степу, 3.0-4.5 млн/га – Лісостеп, 3.5-4,5 млн/га на Поліссі. Строк сівби настає, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 10-120С та зменшується загроза приморозків.

Гречку можна вирощувати як поукісну культуру після озимих зернових, озимого ріпаку, що використовується на зелений корм. Догляд за посівами полягає у спостереженнях за ростом гречки на полі. Так як гречка цінний дієтичний і лікувальний продукт, бажано не застосовувати на посівах засобів захисту рослин.

Післяукісні і післяжнивні посіви. Післяукісні посіви розміщують після озимих зернових, ріпаку. Післяукісні сіють наприкінці травня, але не пізніше середини червня. Післяжнивні посіви поширені переважно у Степу. Їх проводять зразу після збирання озимих зернових, але не пізніше 10-20 липня.

озимі

Для того, аби зрозуміти, що таке смачна гречка, пропоную смачний рецепт відбивної з гречаної крупи.

З 200 г гречаної крупи та 0,5 л жирного молока зварити в’язку кашу, остудити, додати одне яйце і добре перемішати. З маси сформуйте відбивні, запаніруйте їх у сухариках та просмажте на вершковому маслі. Перед подачею відбивні полийте вершковим маслом.

Смачного!

Ольга Бабаянц,
докторка біологічних наук, с.н.с., завідувачка відділу фітопатології і ентомології СГІ-НЦНС, журналістка Національної спілки журналістів України


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: