Основні елементи живлення та умови для їх ефективного поглинання

Не існує випадків успішного агровиробництва без детального планування всіх технологій. Лише за умови збалансованого живлення, яке розраховано відповідно до запланованого врожаю та з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, культури здатні розкрити потенціал повністю. Для того, щоб живлення було ефективним, економічно-вигідним та ресурсоощадним потрібно чітко розуміти значення кожного з елементів, а також особливості їх споживання рослинами. Ми не можемо приділяти увагу лише азоту, наприклад, лишаючи в стороні сірку та кальцій, адже жоден з елементів живлення не може бути компенсований іншим. Також не можна забувати про важливість мікроелементів, вважаючи, що поглинання їх рослинами незначне.

Азот – основний компонент для утворення амінокислот, протеїнів. Необхідний для нормального росту вегетативної маси. Приймає участь у процесах метаболізму рослин. Найчастіше визначають у ґрунті три форми азоту:

■ органічний азот – 97-98% від загального вмісту у ґрунті – недоступний рослинам;

■ амонійний азот (NH4) – 1% від загального вмісту у ґрунті – важко доступний;

■ нітратний азот (NО2) – 1-2% від загального вмісту у ґрунті – доступний рослинам.

При виборі мінеральних добрив та термінів їх внесення варто звернути увагу, що нітратна форма азоту дуже рухлива у ґрунті, що призводить до значних втрат.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: холодна погода, ущільнений та холодний ґрунт, ослаблена мікробіологічна діяльність, заорювання великої кількості соломи, дефіцит вологи.

Фосфор – приймає участь в енергетичному обміні. Сприяє зростанню коренів, формуванню квіток, утворенню насіння. Прискорює дозрівання. Існує декілька форм фосфору, які найчастіше визначають та показують виробники добрив:

■ загальний (валовий) – включає в себе майже усі сполуки Р і являється мало інформативним показником;

■ доступний (засвоюваний) фосфор – може бути засвоєний упродовж періоду вегетації;

■ водорозчинний фосфор – найшвидше засвоюється, але і зв’язується у ґрунті при певних умовах; найбільш інформативний показник.

Фосфор майже нерухомий у ґрунті, тому добрива мають бути в безпосередній близькості до кореневої системи рослин.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: низька температура ґрунту та повітря, низьке значення рН.

Калій – активатор ферментів, фактор термостійкості. Приймає участь в накопиченні цукрів, синтезі білка. Разом з сіркою (S) впливає на стійкість до захворювань. Вміст даного елемента у ґрунті залежить від материнської породи, він слабко рухається у ґрунті, в результаті чого його втрати незначні. За даними агрохімічних обстежень ґрунтів запаси калію в ґрунтах України достатні, проте удобрення калієлюбних культур (соняшник, кукурудза, ріпак, буряки цукрові) все ж, в більшості випадків, є обов’язковим заходом.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: тепла та суха погода, низьке значення рН.

Сірка – важливий компонент ферментів. Приймає участь в синтезі білка. Нестача сірки призводить до слабкого засвоєння азоту.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: низька температура, низьке значення рН.

Магній – основний компонент хлорофілу. Прискорює обмінні процеси, сприяє засвоєнню фосфору, калію і багатьох інших елементів.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: високий рівень рН, вапнування, карбонати.

Кальцій – є структурним елементом клітинних стінок і впливає на проникність клітинних мембран. Він у формі пектата кальцію разом з пектатом магнію входить до складу міжклітинної речовини і сприяє утриманню клітин разом.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: суха та тепла погода, коливання вологості ґрунту, низьке значення рН.

Бор – покращує синтез та переміщення вуглеводів, відіграє важливу роль у поділі й рості клітин, синтезі білка. Він прискорює розтягнення пилкових трубок та проростання пилку. Сприяє росту меристематичних тканин, підсилює ріст коренів.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: посуха, інтенсивне освітлення.

Мідь – бере участь в процесах фотосинтезу, дихання. Приймає участь у формуванні та наливанні зерна. Регулятор фітогормонів. Фактор стійкості до захворювань.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: ущільнений ґрунт, спека, високий вміст органічних речовин, високий рівень рН.

Цинк – приймає участь у синтезі ауксину і білків. Разом з гормонами сприяє запиленню і заплідненню. Захищає мембрани від вільних радикалів.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: низька температура, ущільнений ґрунт, низький вміст органічних речовин, відсутність вологи, високий рівень рН.

Залізо – приймає участь у окислювально-відновлювальних процесах, сприяє синтезу хлорофілу. Входить до складу ряду ферментів і ензимів.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: перезволожений ґрунт, низька або висока температура, погана аерація, високий вміст органічних речовин, високий рівень рН.

Марганець – основний компонент синтезу цукрів і ауксину. Сприяє проникненню і переміщенню елементів живлення в рослині.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: суха погода, низька температура ґрунту, низька інтенсивність освітлення, високий вміст органічної речовини.

Молібден – основний компонент ферменту нітратредуктази – приймає участь в азотному обміні. Відновлює нітрати і бере участь в синтезі амінокислот.

– Фактори зниження рухомості та доступності рослинам: високий вміст органічних речовин, високий рівень рН.

Окрім рухливості в ґрунті існує ще таке поняття, як мобільність елементів живлення в рослинах – здатність переміщуватись від старих тканин рослини до молодих. Поділ основних макро-, мікро- та мезоелементів за рухливістю в рослині наступний:

N, P, K, Mg – мобільні:

■ фотосинтез та ріст стимулює рух;

■ підживлення має довгостроковий ефект, а поживні речовини можуть акумулюватися;

■ позакореневе підживлення ефективне як для старих тканин, так і для тих, що розвиваються.

■ дефіцит помітно на старих частинах.

Ca, Zn, Mn, Fe, B – немобільні:

■ поживні речовини рухаються ТІЛЬКИ з водним током: посуха може спричинити дефіцит; особливо чутливі тканини, які не втрачають воду;

■ потрібні повторні підживлення на всіх етапах росту та розвитку;

■ поживні речовини не можуть бути «збережені» для подальшого використання;

■ дефіцит демонструють молоді тканини.

Потреба основних культур в мікроелементах

Примітка:

*** – «ключовий» мікроелемент

** – життєво важливий мікроелемент

* – важливий елемент

Отже, умови ефективного живлення рослин включають чітке розуміння типу, форми добрив та періоду їх внесення; точний розрахунок по кожному важливому елементу живлення (жоден елемент не може бути замінений іншим); дотримання певного співвідношення поживних елементів; вивчення та коригування ґрунтових умов.