Склеротинія сої: небезпека, діагностика та контроль

29 августа 2020 г.
Статьи Агротехнологии Склеротинія сої: небезпека, діагностика та контроль
СКЛЕРОТИНІЯ СОЇ

Біла гниль – хвороба, яка є доволі поширеною на багатьох культурах. Проте для сої вона є відносно новою, адже донедавна її фактично неможливо було виявити у посівах цієї культури. Які основні чинники сприяли розповсюдженню склеротинії на сої, та чи можливо зарадити цьому захворюванню, аби вчасно та якісно зібрати врожай? У цьому плані буде корисним ознайомитися з практичним досвідом контролю цієї інфекції.

Вчасно виявити проблему

За вирощування сої практики стикаються з багатьма проблемами, одними з найактуальніших з яких є бур’яни та хвороби. Якщо ж порівнювати ці дві проблеми, то забур’яненість, порівняно з захворюваннями, – це ніщо. Адже коли з’являються бур’яни, ми їх знищуємо гербіцидами. Проте коли проявляються хвороби, їх прибрати практично неможливо. Ми можемо лише локалізувати та не дати поширюватися на новоутворені генеративні органи.

Під час обстеження посівів сої у фазі формування бобів агроном господарства ФГ «Зоря Перемоги», що на Чернігівщині, Петро Стодоля, звернув увагу на рослини, які перебували в долинах. Візуально вони мали вигляд як передчасно достигаючі, тоді як решта рослин на полі були насичено-зеленого кольору. Підійшовши до такої ділянки та пильно придивившись до рослин, фахівець одразу виявив проблему – біла гниль. За словами агронома, посіви будь-якої культури насамперед потрібно оглядати на наявність ураження шкідниками чи хворобами з того боку, який межує з лісосмугами або які розташовані у долинах.

Як розповів Петро Стодоля: «За всю свою агрономічну практику хвороба була мені знайома лише з літературних джерел, адже жодного разу не доводилося фіксувати її розвиток на посівах сої, та й на соняшнику вона теж проявлялася рідко». Вперше тут, на Чернігівщині, це захворювання проявилося торік у сусідніх господарствах (його розвиток також зафіксували на Житомирщині та Тернопільщині).

Основною причиною хвороби є надмірна кількість опадів і порушення сівозміни. Збудник також може перебувати й у насінні, тому основним заходом контролю за сучасних умов господарювання лишається хімічний контроль (протруйники та фунгіциди). Фактично контро­лювати склеротинію сівозміною неможливо, оскільки патоген уражує досить велику кількість культур.

Висока вологість підвищує загрозу

Власне, у вологі роки краще не чекати прояву захворювань, а варто працювати фунгіцидами наперед, тобто профілактично. У господарстві зазвичай так і роблять: у фазі першого трійчастого листка цього аграрного сезону провели першу фунгіцидну обробку препаратом Амістар, 0,5 л/га, з додаванням мікроелементів. Друга фунгіцидна обробка припала на період цвітіння культури, тоді застосували Фундазол. На думку агронома, сам Фундазол не є найнеобхіднішим продуктом, бажано все ж таки використовувати препарати стробілуринової групи, які зареєстровані на сої. Проте торік Фундазол на посівах сої у господарстві випробували вперше, і він, як то кажуть, зарекомендував себе досить добре. Тому й цьогоріч прийняли рішення щодо внесення його знову.

І все ж склеротинія проявилася на сої навіть попри те, що під час вегетації рослини дворазово обробили фунгіцидом. Тож звідкіля може взятися її збудник?

Як розповів Петро Стодоля, це інфекційне захворювання має свою особливість: наприклад, якщо три роки тому ви вирощували соняшник, а фунгіцидний захист був недостатній, то збудники склеротинії можуть зберігатися в ґрунті впродовж 8-12 років. І через певний час, за сприятливих для збудника умов, захворювання може проявитися на посівах сої.

Цього сезону на Чернігівщині було опадів більш ніж вдосталь. Протягом весни та до середини липня часто йшли дощі, до того ж короткочасні й заливні. Зрештою, підвищена вологість повітря і сприятливий температурний режим привели до того, що склеротинія «заселилась» у посівах сої у фазі утворення бобів. Найбільше хворих рослин спостерігали в долинах, адже саме там найбільше затримується волога. Тож хвороба розвивалася локально з кількістю 5-6 шт. хворих рослин на 10-20-30 м2. Завдяки значній кількості опадів самі рослини сої також стали на 30-40 см вищі від їхньої базової висоти, відтак, відповідно, провітрюваність між рослинами погіршала, що й зумовило розвиток склеротинії.

Ефективна протидія

Шкодочинність стеблової форми захворювання полягає в тому, що до настання часу збирання врожаю пошкоджується вся рослина, яка стає повністю непридатна до збирання. Якщо за листкових форм прояву склеротинії можна отримати врожай бодай на 20% менший, то за сильного розвитку – ви можете повністю його втратити.

Для того, аби уникнути подальшого зараження рослин сої, потрібно було приймати ефективні господарські рішення. За рекомендаціями науковців Інституту кормів НААН, у господарстві черговий раз застосували фунгіцидну суміш: тебуконазол, 0,5 л/га + флутріафол, 0,6 л/га, до якої їм порадили додати фосфор або калій.

А якщо ситуація з хворобою на полі досить складна, то замість цих елементів краще застосувати бор. Такою комбінацією фунгіцидів господарство обробило

всі площі.

Завдяки тому, що дощовий період закінчився й знову настала суха та спекотна погода, хвороба не набула значного поширення. Станом на першу декаду серпня склеротинія на посівах сої не прогресувала з двох причин: одна з них – висока ефективність фунгіцидного захисту, друга – несприятливі погодні умови (підвищені температури й посуха), які створилися надалі. Інше питання – з якою ефективністю спрацювала б така комбінація фунгіцидів за дощової погоди і чи здатна вона успішно зупинити склеротинію. До речі, разом з склеротинією проявився також пероноспороз, проте і з його розвитком на рослинах сої у господарстві успішно впоралися.

Склеротинія здатна також уражувати й ріпак, але, на думку агронома господарства, після озимого ріпаку вона не проявляється через те, що ріпаковий посів потребує сильного фунгіцидного захисту й економити на фунгіцидах немає сенсу, адже насамперед стоїть питання рентабельності виробництва цієї культури.

А от фунгіцидний захист сої як попередника для сої чи соняшнику кожен господар проводить на власний розсуд. Зазвичай задля економії багато хто виконує одну фунгіцидну обробку, а отже, забезпечує «зелений коридор» для проникнення в посів багатьох хвороб. І навпаки, ті, хто хочуть отримувати більші врожаї, обов’язково проводять дворазове внесення фунгіцидів і цим самим убезпечують культури від зайвих збудників хвороб у майбутньому.

Цього року ФГ «Зоря Перемоги» планує отримати врожайність сої на рівні 3 т/га.  Проте вже на наступний аграрний сезон, з урахуванням появи відносно нової хвороби на сої, спеціалісти господарства мають намір удосконалити фунгіцидну систему захисту.

Збудником хвороби є гриб Sclerotinia sclerotiorum. Його склероції після перезимівлі можуть проростати двома способами: міцеліально та з формуванням сумчастого спороношення. Це забезпечує масове продукування інфекційного матеріалу. Гриб є поліфагом – уражує багато зернобобових, технічних, овочевих культур та різні види бур’янів.

Біла гниль на сої масово проявляється за випадання частих атмосферних опадів та високої вологості повітря. Зимує патоген у ґрунті, у формі склероцій, котрі зберігають життєздатність до восьми років. Вони також можуть бути як домішки серед насіннєвого матеріалу. В ураженому насінні міститься грибниця патогену.

Хвороба проявляється на всіх надземних органах рослин сої. Знаючи всі можливі симптоми прояву цього захворювання, на різних етапах патологічного процесу його можна діагностувати навіть візуально. Перші ознаки прояву білої гнилі сої можна виявити в період утворення та наливання бобів (наприкінці липня – на початку серпня). Уражуються стебла (частіше – в нижній частині та в ділянці кореневої шийки), бічні пагони (у місцях їхнього прикріплення до стебел), боби й насіння, черешки листків і листкові пластинки.

Найпоширенішою є стеблова форма прояву хвороби.

Початок патологічного процесу на стеблах характеризується зміною кольору ураженої ділянки на брудно-зелене забарвлення та її насиченням вологою. Надалі, за підвищеної вологості повітря, на поверхні хворих тканин рослини утворюється біла ватоподібна грибниця, яка інтенсивно поширюється стеблом угору й вниз від місця первинного формування.

Згодом на стеблах у межах росту грибниці починають формуватись склероції. На початкових етапах вони мають вигляд округлих ущільнень білого забарвлення,

які поступово стають жовто-сірими, темніють, а після дозрівання набувають чорного відтінку. Міцелій гриба також проникає всередину стебла, де з часом продукує склероції. Форма та розміри останніх досить різноманітні. Так, склероції, що сформувались на поверхні стебел, частіше округлої форми, випуклі, а потім вони розростаються, зливаються і набувають витягнутої й неправильної конфігурації (ті з них, що утворилися всередині стебел, – видовжені).

За сприятливих для хвороби умов грибниця її збудника закільцьовує стебла, спричиняючи руйнування та загнивання серцевини й паренхімної тканини.

Водночас залишаються уцілілими судинно-волокнисті пучки. Стебла можуть надламуватись і розмочалюватись. Хворі рослини візуально вирізняються на фоні здорових хлоротичним відтінком вегетативної маси. З часом вони стають пригнічені, до кінця вегетації можуть в’янути й гинути (засихати).

За польовими спостереженнями, сильний розвиток хвороби на стеблі здебільшого зумовлює поширення грибниці патогену й на боби. Останні в різному ступені вкриваються білим ватоподібним міцелієм, який проникає і всередину бобів, інфікує насіння та заповнює міжнасіннєві простори. Розвиток грибниці на поверхні й всередині бобів супроводжується формуванням склероціїв.

Наприкінці вегетації сої уражена частина рослин знебарвлюється та підсихає, а більшість склероціїв, що сформувалися на її зовнішніх органах, опадають на поверхню ґрунту, стебла розмочалюються. Склероції, які містяться всередині уражених органів, під час збирання врожаю потрапляють у насіннєвий матеріал. Їх можна виявити серед насіння під час його візуального аналізу. Шкідливість хвороби полягає у передчасній загибелі рослин, зниженні врожайності культури та погіршенні якості насіння.

Сергій Іваненко


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: