Від Києва по Брюссель насіяла конопель

опубликовано в журнале: AgroONE №56
30 июня 2020 г.
Статьи Агротехнологии Від Києва по Брюссель насіяла конопель
насіння

Чи дадуть українські селекціонери заробити на хліб європейцям?


Пара фраз відомої народної пісні вже давно на часі. Ще у січні 2020-го року виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко констатувала, що українці «похвилинно» очікують доступ до ринку насіння ЄС. І цим спекотним літом складається враження, що лід все-таки скрес. А нам, звичайно, є що запропонувати нашим довгоочікуваним європейським партнерам, окрім луб’яних культур.

Розвиток вітчизняного насінництва з прицілом на чужоземні перспективи – справа вельми приваблива та вигідна. Адже насіння є товаром з високою доданою вартістю і високим експортним потенціалом. І це яскраво демонструють нам європейські виробники, котрі «вільно, без будь-яких обмежень та мита постачають до України насіння на суму близько $150 млн на рік». І в таких країнах, як наша, європейські насіннярі бачать ще більші можливості для зростання своїх продажів. Про це, зокрема, говорив директор з міжнародних зв’язків Німецької асоціації селекціонерів Дітер Рюкер. Ясна річ, такий підхід повністю зрозумілий, адже 70% німецьких насіннєвих потужностей працює на експорт.

Нічого собі! – Все партнерам

Але дещо не зрозуміло, чому Україна віддає свій ринок іноземним партнерам – а натомість не отримує навіть шансу до взаємовигідної співпраці? Як констатують у Насіннєвій асоціації України, наша країна постачає насіння лише до країн колишнього СРСР, а до ЄС — майже нічого. Причина такої кричущої невідповідності проста: відсутність рішення Євросоюзу про еквівалентність вимог української сертифікації вимогам ЄС.

Фахівці визнають, що процес визнання української сертифікації Європою затягнувся і потребує вирішення найближчим часом. Наголошується, що вже декілька років очільники Міністерства аграрної політики та продовольства за сприяння галузевих асоціацій — Насіннєвої асоціації України та Європейської насіннєвої асоціації Euroseeds – добивалися від Єврокомісії зняти бюрократичні бар’єри доступу до ринків країн ЄС. Питання стояло про еквівалентність та внесення України в перелік країн-нечленів ЄС, які можуть експортувати до держав Євросоюзу насіння, вирощене та вироблене на їх території.

насіння

Літо наших спекотних надій

Всі українські насіннярі «з Києва до Лубен» сподівалися на швидке та позитивне рішення. Але у Брюсселі мали іншу думку з цього приводу. На численні запити до уповноважених європейських установ щодо статусу визнання еквівалентності системи сертифікації українського насіння вимогам ЄС у 2018 році отримали відповідь, що тут є певні політичні аспекти. А крім того, маються невирішені питання щодо поставок м’яса, птиці і т.д. Так що почекайте, хлопці, не до вас зараз.

Та у 2019 році, за результатами чергового раунду переговорів Україна — ЄС, українські насіннярі сповнилися оптимізму. Адже прозвучали заяви щодо очікування на рішення від ЄС вже у першому кварталі 2020 року. А європейські колеги з Euroseeds підтвердили, що питання по Україні знову на порядку денному і вже розпочато погодження у структурних підрозділах Єврокомісії.

І навесні цього року була оприлюднена офіційна пропозиція Єврокомісії внести Україну до переліку країн-нечленів ЄС, які можуть експортувати насіння на ринки країн ЄС. Україна, на думку фахівців, об’єктивно відповідає чільним вимогам для експорту насіння.

В країні належним чином забезпечується:

■ охорона сортів рослин;

■ врахування вимог до реєстрації сортів

у країнах, де комерціалізуватиметься насіння;

■ комплекс відповідних фітосанітарних заходів;

■ процедури підтвердження сортових та посівних якостей насіння сертифікатами міжнародного зразку.

Зараз тривають так звані громадські обговорення та внесення доповнень до документу. А фіналізація рішення «Про визнання системи сертифікації насіння в Україні еквівалентною вимогам Європейського союзу» очікується до 30.06.2020. Слід віддати належне, в асоціації Euroseeds пообіцяли надати підтримку по проекту в ході громадських обговорень і закликали всіх, хто має можливість, також підтримувати документ.

Зокрема, схвальні відгуки лишили Іспанська асоціація селекціонерів рослин ANOVE, Німецька асоціація селекціонерів рослин BDP, Асоціація селекціонерів, виробників і трейдерів насіння і садивного матеріалу в Румунії AMSEM, Італійська насіннєва асоціація ASSOSEMENTI.

Україна має насіння

І якщо все складеться належним чином, то, за розрахунками, Україна щорічно може виробляти та експортувати близько 1 млн тонн насіння кукурудзи, що дорівнює приблизно $100 млн у грошовому вимірі. Зрозуміло, що це набагато більш вигідна справа, ніж експорт кукурудзи на зерно.

По даним Насіннєвої асоціації України, найважливішими експортними насіннєвими культурами наразі є вищезгадана кукурудза та озима пшениця, де Україна має традиційно сильні позиції. Хороші перспективи має також соняшник.

І, загалом, потенціал виробництва та постачання насіння з України величезний. Тут можна згадати лише низку сучасних насіннєвих заводів, побудованих провідними світовими компаніями: «Піонер», «Маїсадур Семанс Україна», «КВС-Україна», «Євраліс Семанс Україна», «Сингента», «Байєр». Хороші насіннєві потужності мають також і вітчизняні виробники. А українська селекційна школа в змозі здивувати своїх європейських колег за умови рівноправної конкуренції.

Нове обличчя Євроспільноти

Не факт, що ЄС реально повернеться до нас обличчям, але воно вже стало дещо іншим. Тут варто згадати ще один напрочуд важливий момент. Поки ми ломилися у гостинно зачинені двері, в європейському агросекторі відбувалися і відбуваються кардинальні зміни. Продовольча безпека зараз розглядається у широкому контексті екологічної безпеки. Агробізнес агробізнесом, а людство почало більш відповідального ставитись до сукупного ефекту своєї діяльності, зокрема, в агропромисловому секторі розвинутих країн. Влада та суспільство усвідомили: сумнівна прибавка до врожайності за рахунок зростаючої хімізації агровиробництва дорого коштує іншим сферам життєдіяльності навіть виключно в економічному сенсі.

Якщо раніше ставка робилася на агрохімічні методи ведення інтенсивного сільського господарства, а на питання безпеки харчових продуктів та впливу на довкілля дивилися крізь пальці, то зараз пріоритети змінилися. Варто лише поглянути на постійно зростаючий список пестицидів, які суворо заборонені до використання у всіх, без виключення, країнах Євросоюзу. Фахівці відзначають і все більш жорсткі вимоги щодо залишкових слідів пестицидів, суттєве зменшення дозволених норм використання азотних добрив тощо.

Насінництво на інших засадах

Те сільське господарство Європи, яке склалося за декілька останніх десятиліть, безповоротно відходить у минуле. Вимоги до агровиробництва змінюються і на рівні суспільства, і на рівні регуляторних органів. І, звичайно, це стосується селекційної роботи. Ті сорти, що були поширені в Європі та у нас вже вважаються вчорашнім днем з огляду на окреслені перспективи розвитку. Тобто, селекція, яка створювала чудові сорти та гібриди, розраховані на максимальне застосування агрохімії та стабільно сприятливі погодні умови, стає неактуальною.

Так, кардинальні зміни в європейському агросекторі пов’язані не лише з жорсткістю регулятивної політики та нормативних документів. Більш жорсткими стали і погодні умови в більшості країн Євросоюзу, адже глобальні зміни клімату не оминули старий континент. Норми нормами, а виробники змушені працювати та знаходити ефективні рішення в умовах підвищення середньодобових температур, зменшення кількості вологи тощо.

Зараз, як стверджують синоптики, середньодобові температури в Україні десь на 3-4 градуси вищі, ніж в середньому по Європі. Та глобальне потепління скоро вже нівелює цю різницю і найближчим часом європейським фермерам доведеться звикати до наших традиційних реалій: браку продуктивної вологи, загалом нестабільних погодних умов тощо.

Селекційна житниця Європи

І тому українські селекційні продукти – сорти, що виведені саме для суворих кліматичних умов, які використовують кожну краплинку води та крихту мінерального живлення, розвиваються у симбіозі з ґрунтовою біотою, можуть стати напрочуд ефективним рішенням і в Європі.

Слід також згадати, що в ЄС посиленими темпами зростає виробництво органічної продукції. І, що важливо, розрив в урожайності пшениці, вирощеної в системі органічного землеробства та пшениці, зрощеної по традиційним інтенсивним агротехнологіям, в деяких країнах сягає не більше 1-1,5 тонн. А європейські селекційні заклади вже відзначили високу придатність низки українських сортів озимої пшениці до вирощування в умовах біологічного землеробства. Загалом, урожайність та якість, стійкість до стресових чинників біогенного та абіогенного походження, які характеризують кращі українські напрацювання, можуть стати в нагоді європейським фермерам. Без жартів, саме вітчизняна пшениця у перспективі дозволить заробити на хліб французам чи німцям з поляками, стане ефективним господарським рішенням для нових європейських умов. Якщо, звичайно, компетентні структури ЄС приймуть рішення про надання українському насінництву шансу на рівноправну співпрацю. А ми цей унікальний шанс не змарнуємо.

Кирило Степовий