Опустелювання грунтів – майже повна загибель… Чи впорається Україна з цим?

3 ноября 2021 г. опубликовано в журнале: AgroONE №72

СтатьиАгротехнологииОпустелювання грунтів – майже повна загибель… Чи впорається Україна з цим?
грунт

З кожним роком через недостатню кількість зволоження та дефіцит живлення українські ґрунти прискорюють свою загибель. Фатально зменшується вміст гумусу, а разом з цим і родючість ґрунтів.

За словами пана Балюка, керівника Інституту ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського, за останні 130 років українські землі втратили 30% гумусу.

■ Боротьба з опустелюванням поки що має достатню кількість можливих варіантів. Насамперед це оптимізація використання природних ресурсів, оптимізація структури сільськогосподарських угідь; вдосконалення структури посівних площ; нормоване використання пасовищ; насадження лісів, лісосмуг.

■ Боротьба з ерозією ґрунтів; іригаційні процеси; поліпшення солонцевих ґрунтів та дещо ще.

■ Можна порадити аграріям переходити на ґрунтозберігаючі технології, особливо це стосується зон критичного землеробства. Технологія No-Till наразі вважається дуже ефективним методом у боротьбі з деградацією ґрунтів і зупиненням аридизаційних процесів.

■ Микола Косолап впевнений: якщо ми продовжуватимемо орати ґрунт, піднімати його верхній шар, піщані землі перетворяться на пустелю в рази швидше, ніж ми собі уявляємо, та для цього нам необхідно максимально зменшити технічне втручання в природні процеси.

Процес зневоднення ґрунтів у зв’язку зі змінами клімату відбувається катастрофічно прогресуючи. Кількість опадів залишилась приблизно на тому самому рівні, тобто близько 400 мм, але збільшився відсоток випаровування. Якщо 25 років тому половина з цих 400 мм залишалась у ґрунті, а половина випаровувалась, то тепер у ґрунті лишається лише 100 мм.

грунт
За останні 130 років українські землі втратили 30% гумусу

Решту здувають вітри, вони приносять біду, знищуючи поля соняшнику, сорго та інших культур. Крім того, останнім часом продуктивні дощі змінили проливні.

Завдяки розвитку зрошення, відбувається формування підстав для зміни клімату, підвищується відносна вологість повітря, утворюються умови, за яких більше притягуються хмари і дощі йдуть частіше та рівномірніше. У такому випадку у плюсі не лише ті території, що під зрошенням, а й ті, що поряд.

Лісосмуги, якщо вони вірно створені, можуть допомагати розвитку рослин та зменшувати швидкість вітру. Плануючи посадку лісосмуги, обираючи, які рослини посадити там, де відбуваються активні процеси деградації ґрунтів і опустелювання, один з варіантів ефективної сівозміни може виглядати так: багаторічні трави, здебільшого люцерна, що активно сприятиме азотфіксації. Фахівці радять насамперед звертати увагу на «рослини-старожили», тобто на ті дерева і кущі, що наразі там ростуть. Якщо вони здатні виживати в тих складних умовах, що на сьогодні маємо, саме такими й варто оновлювати лісосмуги. Те ж саме стосується й лісових насаджень.

Для Півдня України більш підходящими є граб і сосна, з яких й складається основна маса лісів, а точніше їх залишків. Також акація, софора та гледичія. Для таких цілей підходить також дуб, але його мінус у тому, що він потребує багато часу, щоб «набратись сил» і активно рости. Те ж саме стосується сільськогосподарських культур. Наприклад, прекрасно почувається в степу лопух справжній, в народі – реп’ях, що належить до сімейства айстрових.

Відповідно, варто пробувати вирощувати культури даного типу, наприклад, соняшник (в розумних межах). Бобові культури, багаторічні трави, люцерна, буркун білий тощо. Крім того, вирощування багаторічних трав залишає після себе велику кількість кореневої маси і різнобічно впливає на відновлення родючості. Коріння рослин, розкладаючись, віддає родючому шару органічні речовини, які через цикл біохімічних процесів покращують поживний режим. Посіви сприяють збільшенню вмісту гумусу, активізують мікробіологічні процеси в ґрунті.

■ Вирощування злакових, особливо озимих, що допомагатимуть зменшити температуру ґрунту. До того ж, з їхніх решток формується найкращий солом’яний покрив.

■ Додавання до сівозміни стрижневокореневих культур, наприклад, гірчиці або ріпаку, які мають змогу отримувати вологу з нижчих шарів ґрунту і сприяють його розущільненню.

«Найкращу сівозміну, зрозуміло, кожен підбирає індивідуально, найголовніший момент — ґрунт завжди має бути вкритим рослинами, їх рештками. Тільки так ми маємо змогу боротись з видуванням того мінімального родючого шару, що маємо на полях, що сусідствують з пустелею».

Може здатися, що ця інформація стосується виключно жителів південних регіонів, але пустеля наступає швидше, ніж ми думаємо. Адже завжди краще заздалегідь запобігати, бо відновлення пустельних територій є дорогим і, як правило, дає обмежені результати.

Бажаю успіху!
Ольга Бабаянц,
докторка біологічних наук, с.н.с., завідувачка відділу фітопатології і ентомології СГІ-НЦНС, журналістка Національної спілки журналістів України, тележурналістка, міжнародна незалежна експертка з питань якості пестицидів і агрохімікатів


ЧИТАЙТЕ В НОМЕРЕ: