Операція «Адаптація»

1 апреля 2021 г. опубликовано в журнале: AgroONE №65

Статьи Агротехнологии Операція «Адаптація»
агротехнології

Підлаштувати свої агротехнології під кліматичні виклики


В умовах 2020 року українські аграрії різних регіонів під час вирощування культур як ніколи відчули на своїх полях вплив екстремальної посухи й підвищених температур. Вони і стали причиною суттєвого недоотримання врожаю. Як під такі умови адаптують свої технології та отримують високі врожаї у ФГ «П’ятигірське», охоче поділився головний агроном господарства Андрій Кедич.

Головний агроном ФГ «П’ятигірське» Андрій Кедич

Нині у господарстві обробляють 5,5 тис. га землі. Останніх 5 років тут зосередилися на вирощуванні п’яти культур, основними з яких є соняшник, кукурудза та озимий ріпак. За словами головного агронома, саме ця трійка забезпечує найбільше прибутку з одиниці площі. Також висівають озиму пшеницю, ячмінь озимий та ярий.

Що стосується озимого ріпаку, то за час його вирощування в господарстві середня врожайність становила 35 ц/га. Маржинальність культури у господарстві сягає 40–60% (від 400 дол. США та вище) із собівартістю від 25–27 тис. грн/га (з урахуванням усіх податків, оренди, заробітної плати). Щороку цю культуру висівають на площі близько 1300 гектарів. Попередником під ріпак у господарстві є стерньові культури, такі як озимий або ярий ячмінь та пшениця. Чотири роки тут практикували класичну технологію вирощування, яка передбачала оранку, передпосівну культивацію та сівбу з міжряддям 15 см. Культуру висівали з густотою 500 тис. схожих насінин на гектар. Нині за такою технологією працює досить значна кількість господарств, проте вона вже є не зовсім ефективною.

Глибоке розпушування на заміну оранці

– Внаслідок стрімких змін кліматичних умов ми переглядаємо технологію вирощування озимого ріпаку, відходячи від класичної. Основні завдання, які ми ставимо перед собою в майбутній технології, це зменшення витрат на вирощування, збереження ґрунтової вологи, підвищення ефективності мінерального живлення та збереження ґрунту від вітрової і водної ерозії, – розповідає Андрій Кедич. – Так, вже у минулому агросезоні оранку ми замінили глибоким розпушуванням, оскільки воно має кілька переваг. По-перше, відбувається суттєва економія палива, підвищується продуктивність агрегатів та зменшується їх амортизація. Наприклад, для того, аби виконати оранку на площі 1300 га, має працювати 4 трактори, а у разі проведення глибокого розпушування з цим впораються 2 ріпери за той самий час.

Як відомо, після розпушування стерня залишається на поверхні ґрунту, а чимала кількість господарств не можуть у неї якісно провести сівбу. Втім, ми не вважаємо це проблемою, навпаки, враховуючи великі схили полів, такі рослинні залишки зменшують вплив ерозії, як вітрової так і водної.

Останній рік у господарстві почали висівати ріпак з 15 серпня – і це виявилось кращим варіантом, оскільки кількість разів внесення морфорегуляторів зменшилася вдвічі. Тож сівбу у 2020 році розпочали теж 15 серпня, а закінчили 5 вересня.

На майбутнє ми розглядаємо один з варіантів, щоб відмовитися і від розпушування також, а відразу перейти на прямий висів. Адже буває так, що за день-два випадає місячна норма опадів, і тоді значна частина верхнього шару ґрунту просто змивається, а з ним і насіння.

Для нас це дуже актуально, оскільки більшість полів у господарстві мають схили від 15 до 45%. Проте за нульової технології вирощування варто готуватися до іншої проблеми – появи слимаків. Адже, якщо цю технологію практикувати багато років, на поверхні ґрунту накопичується велика кількість рослинних решток (соломи), особливо на ріпаку, з’являються такі шкідники як слимак, якого потрібно вчасно контролювати, – пояснює практик.

Змінюємо посівні критерії

Окрім підготовки ґрунту, суттєві корективи у господарстві внесли в норму висіву культури та ширину міжрядь. Суцільний спосіб сівби на 15 см тут замінили на широкорядний – 35 см. А норма висіву нині становить 350 тис. насінин/га. За словами головного агронома, незалежно від того, чи є в ґрунті волога, чи немає, сівбу проводять на глибину 2 см. Адже у разі збільшення глибини загортання насіння, досить помітно знижується його польова схожість.

Також у господарстві останні чотири роки практикували ранні строки висівання ріпаку.

Проте, як поділився інформацією пан Андрій, за теплої пролонгованої осені щороку культура активно вегетувала. І для того, аби рослини не переростали до настання зими, доводилося чотири рази застосовувати ретарданти, що, в свою чергу, збільшувало витрати на вирощування. Останній рік у господарстві почали висівати ріпак з 15 серпня – і це виявилось кращим варіантом, оскільки кількість разів внесення морфорегуляторів зменшилася вдвічі. Тож сівбу у 2020 році розпочали теж 15 серпня, а закінчили 5 вересня.

Сходи культури отримують на 10-й, максимум 12-й день, до того ж зазвичай нерівномірні, знову ж таки причиною цьому є рельєфи полів. Аби рослини були вирівняними, їх обробляють регуляторами росту. Як правило, на пагорбах культура проростає пізніше, ніж у низинах. Після висівання у долинах сходи з’являються на 4–5-й день, а через 6–8 днів – на пагорбах. Тож і фази розвитку ріпаку також різняться – в основному на 2 листки.

Господарі висівають гібриди різних виробників, такі як Атора, ДК Ексепшн, Гібрирок та Далтон. В умовах сезону 19/20 найврожайнішим виявився Далтон, який забезпечив результат на рівні 44,5 ц/га (площа 300 га). За словами головного агронома, він найкраще витримав квітневі зниження температури, які припали на період бутонізації культури. У той час на поверхні ґрунту було до -4°С протягом трьох днів. Після цього почалися інтенсивні опади, культура почала активно нарощувати вегетативну масу і відбувалося розтріскування стебла, тому посіви довелося додатково рятувати фунгіцидами.

Після сівби тут відразу вносять суміш ґрунтових препаратів Пропоніт (2,0 л/га) + Каліф (0,2 л/га). У фазі 3–4 листки рослини обробляють рістрегулятором на основі тебуконазолу з додаванням бору (2 л/га), звісно, за потреби у бакову суміш додають інсектицид. Перше внесення рістрегуляторів проводять тоді, коли 50–60% ріпаку на полі мають 3–4 листки. У фазі 6–7 листків (через 12–14 днів після першого внесення) вносять фунгіцид-ретардант Сетар або Карамба. Така схема внесення розроблена на основі пізнього висіву насіння. А от за сівби в ранні строки, у третє та подальше внесення, ріст культури зупиняли доволі жорстоко – препаратами на основі хлормекват-хлориду.

Гранулам дали відставку

Щодо мінерального живлення культур, у господарстві «Пятигірське» також змінили до нього підхід. До 2018 року, зокрема для ріпаку, під оранку вносили 200 кг/га гранульованого добрива у вигляді N7P28K28, а потім повністю перейшли на застосування рідких мінеральних добрив у рядок під час сівби у нормі 100 кг/га N5P25K25 безпосередньо у зону насіння. Як розповів Андрій Кедич, уже в перший рік використання рідких комплексних добрив вони помітили позитивний ефект. Тож відтепер рідкі комплексні добрива тут вносять під усі вирощувані культури, відмовившись від гранульованих. Ще практик акцентував увагу на тому, що кожну партію рідкого комплексного добрива вони здають у лабораторію на перевірку, щоб впевнитися у його якості.

агротехнології

Азот під культури вносять у вигляді безводного аміаку, для цього наймають спеціальні агрегати. Перевага рідких комплексних добрив однозначна, наголошує головний агроном. Адже для того, щоб рослина засвоїла гранульоване добриво, спочатку потрібно, аби гранула розчинилася в ґрунті, а для цього необхідна волога, якої у період посівної озимих бракує. А рідке комплексне добриво відразу стає доступне рослині. До того ж за використання рідких комплексних добрив спрощується логістика, оскільки навантажувачі вже не потрібні. Також внесення рідких добрив – більш технологічний процес порівняно до гранульованих. Оскільки поля у господарстві мають схили в межах 15–45°, дуже часто під час розкидання гранул їх зносило вітром. І найголовніше – РКД майже вдвічі дешевші порівняно до гранульованих.

Шкідники під контролем

Щодо шкідників, то останніми роками вони досить активізувалися на посівах озимого ріпаку, і тому кількість обробок також зросла. Ще кілька років тому інсектициди на культурі вносили тричі – раз восени та двічі навесні. За умов теплої пролонгованої осені, як минулого, так і цього сезону, кількість обробок збільшили через активну появу шкідників. Відтепер восени передбачено три обробки, а навесні заплановано аж 4. Також з кожним заходом обприскувача в поле у бакову суміш додають інсектицид.

У першу обробку застосовують більш дешеві продукти на основі альфациперметрину, проти таких шкідників як блішки, ріпаковий пильщик. Вдруге інсектициди вносять на основі фосфорорганіки проти гусениці совки та ін. Цього року тенденція розвитку шкідників у осінній період спостерігається на рівні минулої осені. Як поділився інформацією Андрій Кедич: «Фосфорорганіка вже заборонена в Європі, і на наступний агросезон її заборонили й в Україні, тому в найближчій перспективі працюватимемо з піретроїдами, такими як Енжіо та ін. Адже ми не хочемо ризикувати якістю вирощеної продукції, бо коли у партії насіння виявлять залишки заборонених речовин, тоді, напевно, виникнуть труднощі зі збутом».

Наостанок, як сказав головний агроном ФГ «Пятигірське» Андрій Кедич, для того, аби будь-яке господарство мало стабільні прибутки, аграрії мають адаптувати технології під зміни клімату, переглядати всі технологічні ланцюжки, як-от: ґрунтообробіток, вибір гібридів, строки, норми висіву, підхід до мінерального живлення і т.д. Лише в такий спосіб можна прогнозувати та розраховувати на прибутки.

Сергій Іваненко


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: