Задовго до посівної

24 декабря 2019 г.
Статьи Техника Задовго до посівної
посевная

Як оптимізувати обслуговування сільгосптехніки, щоб заощадити кошти та бути цілковито готовим до початку польових робіт


Якісна сільгосптехніка завжди буде коштувати дорого. Причому капіталовкладення в неї не закінчуються після придбання. Впродовж експлуатації доводиться постійно витрачати кошти на сервісне обслуговування, ремонт, придбання запасних частин і мастильних матеріалів. У тому разі, коли мова ведеться про машини і агрегати закордонного виробництва, все це доводиться оплачувати в перерахунку на долари і євро. Саме тому останнім часом особливо гостро стоїть питання фінансової оптимізації обслуговування техніки.

У деяких господарствах цю проблему вирішують «просто», купуючи так звані аналоги комплектуючих і встановлюючи їх своїми силами або із залученням напівофіційних дилерських компаній. Розрахунок тут зрозумілий: навіщо платити за фільтр 50 у.о., якщо можна встановити «такий самий», віддавши за нього всього 20 доларів?.. Настільки ж впевнено вирішується і питання з маслами, робочими органами ґрунтообробних агрегатів, а часом навіть і з такими ключовими комплектуючими як редуктори або насоси. Працює? Працює! Ось і добре, а там видно буде. Керівники господарств, зазвичай, схвально сприймають подібні підходи до обслуговування машин і агрегатів, оскільки саме вони платять гроші за запасні частини, а тому завжди раді тому, щоб заощадити кошти.

Не можна назвати такий підхід цілком неправильним, оскільки в окремих випадках він себе цілком виправдовує. Так, трапляється, що робочий диск до борони вартістю 10 доларів забезпечує цілком пристойну якість і живучість у порівнянні з робочим органом західного виробництва, вартістю від 30 у.о. Це ж саме можна сказати і про розпилювачі, про невідомо де виготовлені оливи, і про наштамповані мільйонами одиниць на китайських заводах фільтрах. Вони цілком можуть вписатися в «організм» виготовленого в 90-х роках минулого століття добротного трактора чи комбайна і забезпечити реальну економію для господарства. Однак ліпше не експериментувати, якщо мова йде про сучасні машини і агрегати.

Для прикладу візьмемо звичайні паливні та масляні фільтри, які слід замінювати в залежності від виду техніки і навантаження не рідше, аніж 2-3 рази на рік (періодичність замін — окреме питання, до якого ми повернемося трохи пізніше). Як відомо, більша частина зарубіжних виробників сільгосптехніки самостійно такі комплекти не виготовляють, а замовляють їх у спеціалізованих підприємств, розташованих по всьому світу. Це доцільно з економічної точки зору: раціональніше забезпечити якісний випуск запасних частин на конкретному заводі за кордоном, аніж будувати спеціалізоване підприємство і утримувати відповідний штат фахівців в Німеччині або Франції.

Якщо виробник тракторів або комбайнів замовляє партію фільтрів з певними характеристиками, то його експерти контролюють кожен етап виробництва, не допускаючи використання неякісних матеріалів або присутності залишків промислового пилу. Логіка тут проста — наша техніка розрахована на роботу з використанням конкретних видів мастил, фільтрів з певними характеристиками і т.д. У разі порушення цих умов надійність тракторів може виявитися під питанням і це болюче вдарить по репутації виробника.

З іншого боку, випустивши партію фірмових фільтрів для конкретного замовника, заводу нічого не заважає виготовити ще одну партію аналогічної продукції. Але це аж ніяк не означає, що вони мають таку ж саму якість. Адже головне завдання в даному разі – зниження собівартості виробництва. І вже в декілька разів дешевший фільтр не гарантує захисту двигуна, наприклад, від сажі. Або ж від металевих частинок, які зазвичай є в наявності у пальному. А ще є органіка, яка засмічує форсунки, а також звичайна вода, проникнення якої в паливну систему здатне привести до підвищеної витрати пального і спричинити вихід двигуна з ладу.

Попрацювавши рік-півтора в режимі подібної «економії», новенький трактор або комбайн може зіпсуватися. При цьому ремонт двигуна в цьому разі коштуватиме стільки, що вистачило б купувати оригінальні комплектуючі протягом усього терміну експлуатації машини. Тому якщо у господарстві експлуатується нова техніка, краще не ризикувати і використовувати оригінальні запчастини.

До того ж, їх реально можна придбати дешевше. Надалі поговоримо як саме, але спочатку нагадаємо про традиційну організаційну проблему, через яку кожен сезон аграрії змушені переплачувати відчутні суми.

Зібрали врожай, провели осінній комплекс робіт — і загнали техніку до ангару. Тепер можна перевести подих — часу більш ніж достатньо… У другій половині лютого люди, нарешті, прокидаються і розуміють, що їм необхідно терміново замовити і дочекатися з-за кордону пару контейнерів комплектуючих на сотні позицій. Через дилерів до Німеччини, Китаю, Франції, США, Канади летять термінові замовлення. Усі нервуються, в тому числі виробники, які без перепочинку в три зміни виготовляють і відвантажують комплектуючі. У терміновому порядку вони потрапляють, нарешті, до дилера і постає ще одна проблема: черга, адже бажаючих полагодити свою техніку багато… За все це задоволення, зрозуміло, ще потрібно і доплачувати, адже всі витрати, викликані терміновістю замовлення, ляжуть на покупця. Крім того, саме в період кінця зими-початку весни вартість запасних частин є найвищою.

Натомість ціни на запчастини у жовтні-листопаді, як правило, нижчі на 10-15%. І немає жодних черг, поспіху, нервів – все можна спокійно замовити та встигнути встановити – бажано у грудні.

Ми підходимо до ще одного ключового фактору зниження експлуатаційної вартості сільгосптехніки. Колись спілкувався з представником одного відомого виробника тракторів і комбайнів. На моє традиційне запитання в стилі «що б ви порадили аграріям, які працюють з вашою технікою» він відповів максимально відверто: будьте уважні. Якщо написано, що ТО необхідно проходити через кожні 250 мотогодин, то дотримуйтесь цієї рекомендації, а не тягніть до останнього.

Інакше з часом можна витратити серйозні гроші на капітальний ремонт вузлів машини, задовго до нормальних термінів. Це — прямі втрати, спричинені несвоєчасним сервісним обслуговуванням техніки. А ще можуть бути непрямі витрати. Хто підрахує, скільки коштуватиме затримка з весняною посівною нехай навіть на три-чотири дні, якщо дорога кожна година і потрібно встигнути посіяти у вологу землю. А якщо стане в полі комбайн в розпал збирання ранніх зернових? Декілька днів — і вже можна нічого не збирати…

Так, перераховані вище рекомендовані процедури не завжди вдається зробити вчасно в силу об’єктивних причин, однак існують прості рецепти, що дозволяють налагодити ефективний організаційний механізм. По-перше, потрібно визначити чіткі терміни закупівлі запасних частин і проходження ТО, призначивши відповідальну людину, заробітна плата якої буде багато в чому залежати від виконання поставленого таким чином завдання. По-друге, слід домовитися з дилером про постійний контроль термінів обслуговування машин і агрегатів в господарстві і призначення відповідальної особи, яка раз на два тижні буде цікавитися станом техніки, потребою в комплектуючих і наближенням термінів регулярного ТО. В такому разі догляд за технікою забиратиме в рази менше грошей, часу і нервів, допомагаючи підвищувати рентабельність агровиробництва.

Іван Бойко