Сучасні реалії сільськогосподарського виробництва

6 октября 2021 г. опубликовано в журнале: AgroONE №71

Статьи Лидер Месяца Сучасні реалії сільськогосподарського виробництва
виробництва

Процес розвитку аграрної галузі


На даному етапі економічного розвитку агропромисловий сектор виступає однією з найважливіших ланок економічних систем більшості країн світу з ринковою економікою.

Його розвиток відбувається в умовах високої енергетичної забезпеченості, за застосування широкого спектра агротехнічних прийомів, екологізації на основі використання сучасних енерго- та природозберігаючих технологій, методів і способів меліорації та хімізації. Сприяння розвитку агропромислового сектору держави та його провідних галузей дозволяє забезпечити населення продовольчими товарами, промисловість – сировиною, а зовнішню торгівлю – експортними товарами.

Сільське господарство, як ключова галузь аграрного сектору, останніми роками, за незначними виключеннями, демонструє позитивну динаміку. Позитивним є те, що зростання показників ефективності відбувається якісним шляхом, про що свідчить передусім збільшення виробництва валової с.-г. продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Агропромисловий комплекс України є одним з найважливіших секторів національної економіки. В умовах євроатлантичної інтеграції одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки є розвиток аграрного сектору. Наша держава, маючи потужний земельний фонд, що становить понад 60,0 млн га, здатна забезпечити якісною сільськогосподарською продукцією не тільки вітчизняний ринок, а й стати одним з найпотужніших експортерів с.-г. продукції на світовий ринок.

Потенціал сільського господарства в Україні використовується не на повну потужність. Однією з причин є величезні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, брак коштів, необхідних на купівлю високоякісного насіння, мінеральних добрив, дизельного пального, сучасної техніки. Поряд з цим проблеми с.-г. виробництва супроводжуються негативною демографічною ситуацією (смертність перевищує народжуваність), тому сільгоспвиробники потребують підтримки державою, зокрема завдяки отриманню додаткових дотацій на виробництво продукції.

виробництва

Рентабельність с.-г. виробництва та шляхи її підвищення

Сформована ринкова ситуація вимагає реалізації нової аграрної політики, спрямованої на прискорення соціально-економічного розвитку України. На шляху інтеграції нашої держави до європейських та світових структур основним завданням залишається підвищення ефективності с.-г. виробництва. Діяльність аграрних підприємств в умовах жорсткої конкуренції вимагає створення такого економічного механізму, який відповідав би вимогам інтенсифікації виробництва та призводив до підвищення інвестиційної активності.

Особливо актуальною залишається проблема зростання прибутку. За оцінками Світового банку, що базуються на порівнянні показників ряду країн, зростання валового внутрішнього продукту, обумовлене саме зростанням сільського господарства, щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню бідності, ніж зростання ВВП внаслідок розвитку інших галузей.

Основними шляхами підвищення ефективності або рентабельності виробництва агропромислових підприємств є наступні: лідерство у витратах за рахунок зниження собівартості с.-г. продукції, що досягається за рахунок впровадження інноваційних технологій, що будуть застосовуватися у виробничому процесі; диференціація с.-г. продукції; сертифікація отриманої продукції; сучасна організація бізнес-процесів; активна маркетингова кампанія.

Прибутковість вирощування нішевих культур

Аграрії щороку шукають нові напрямки розвитку виробництва. Землевласники зацікавлені у тому, щоб на відносно невеликій ділянці вирощувати культури, здатні забезпечити максимальну рентабельність.

У зв’язку з цим в Україні динамічними темпами розвивається ринок нішевих культур. Вирощування мікрогріну, спаржі, павловнії, амаранту, горіхів, розведення равликів, бджіл та качок вважають найбільш прибутковими нішами в сільському господарстві. Попри те, що цей бізнес потребує великих вкладень, інвестиції можуть дуже швидко окупитися. Вирощування мікрогріну в промислових масштабах приносить великі дивіденди. За вирощування спаржі чистий прибуток може складати від €20-25 тис. на рік, а культивування павловнії на площі 5 га може забезпечити чистий прибуток від продажу в розмірі €186 тис.

Амарант розводять для забезпечення харчових та кормових потреб, культура дуже цінна, жаростійка, здатна витримувати дефіцит вологи, а технологія вирощування є досить простою. Прибуток від горіхового саду можна отримати щонайменше через 5-6 років, але вже через 10-15 років прибуток гарантовано зросте в 10 разів. Бізнес на пасіці з 50 вуликів принесе не лише прибуток від продажу меду та різної продукції з нього, а й збільшить врожайність основних квітконосних культур на полях, завдяки запиленню бджолами.

Рентабельність вирощування качок у промислових масштабах складає понад 30%. Разом з тим брак знань та досвіду інколи стримує агровиробників займатися нішевим напрямком.

За наявності постійного ринку збуту, добре відпрацьованої технології та активного маркетингу через усі доступні канали комунікації, інвестиції у вирощування нішевих культур швидко окупаються.

Екологічні проблеми в Україні та шляхи їх подолання

Останніми роками суспільство вимушене дуже серйозно ставитися до питань екології. У нашій країні екологічну небезпеку насамперед становить проблема сміття – згідно останнім соц­опитуванням, українці стурбовані засміченістю територій, нерегулярним вивезення сміття, а також відсутністю інфраструктури для переробки відходів. Актуальна екологічна проблема України – забруднення повітря, основною причиною якого в населених пунктах є автомобільний транспорт.

Вихлопні гази автомашин містять понад 200 токсичних хімічних продуктів та являються основними забруднювачами повітря. Велику загрозу для довкілля становлять промислові відходи підприємств паливно-енергетичного, хіміко-металургійного, гірничо-промислового та агропромислового комплексів. За даними спеціалістів-екологів в нашій країні більш, ніж 20 тис. га земель знаходяться під сховищами цих відходів, в результаті чого значно забруднюють воду та повітря. Чималу небезпеку становлять виснаження та збіднення чорноземів, що виникають внаслідок інтенсивної сільськогосподарської діяльності людини. Сюди ж можна віднести і промислове забруднення ґрунтів, досить широке поширення монокультур, використання азотних і нітратних добрив.

Для покращення екологічного стану в країні слід виконувати наступне:

■ заборонити неправильну утилізацію сміття (спалення, закопування), що підлягає повторній переробці;

■ приділити увагу будуванню сміттєпереробних підприємств по всій державі, використанню їх як додаткове джерело грошових надходжень до бюджету, виробництву на них електроенергії й тепла замість стандартних ТЕС, які даремно спалюють вугілля й газ;

■ сприяти отриманню електроенергії з чистих джерел – будівництво сонячних та вітроелектростанцій, що дозволить вирішити проблему забруднення повітря та виснаження паливних корисних копалин; сонячні електростанції будуються без труб, що забруднюють повітря та системи відвалів, які, в свою чергу, забруднюють ґрунти своїми викидами;

■ оптимізувати діяльність АЗС, які сприяють розвитку небезпечного для оточуючих транспорту, встановлення замість них електростанцій для підзарядки електротранспорту;

■ приділити увагу охороні природи шляхом створення природоохоронних територій, де забороняється будь-яка господарська діяльність;

■ займатися вихованням культури дбайливого споживання природних ресурсів, розуміючи, що вони – вичерпні; економне використання води має стати нормою для нас;

■ сприяти поширенню просвітницьких програм у суспільстві для підвищення екологічної свідомості громадян.

Р. А. ВОЖЕГОВА, академік НААН
А. М. ВЛАЩУК, кандидат с.-г. наук, с.н.с.
О. С. ДРОБІТ, кандидат с.-г. наук
О.А. ШКОДА, кандидат с.-г. наук
Інститут зрошуваного землеробства НААН


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: