Норма – не догма

1 мая 2020 г.
Статьи Агротехнологии Норма – не догма
сої

Як правильно розрахувати густоту посіву сої під свої умови


Якщо говорити в цілому за технологію вирощування сої, то, у певній мірі, її складно вибудувати під власні агрокліматичні реалії. І одним із проблемних питань є розрахунок норми висіву. Саме під час розрахунку норми висіву сої, а також інших культур, практики часто користуються застарілою формулою, внаслідок чого недотримуються рекомендованої густоти. А вона є одним із важливих факторів, що впливають на формування урожаю. Тому не зайвим буде ознайомитися з оптимальними практичними рішеннями, які довели свою ефективність в різних регіонах країни.

Рекорд максимуму

Агроном відділення «Голінка» ТОВ «СП» Агродім», яке розташоване на Чернігівщині (Бахмацький р-н) Олексій Деркач детально поділився своїми напрацюваннями.

Зазвичай, сою тут висівають вузькорядним способом з міжряддям 15 см. Для цього найкраще придатні зернові механічні сівалки, адже вони менше травмують насіння. Пневматичні сівалки не використовують, оскільки при висіванні кількість травмованого посівного матеріалу збільшується. Висівають сою на глибину 3 см – у жодному разі не глибше! А розрахунок норми висіву базується на сучасних підходах.

Ось дивіться, кожен оригінатор сорту дає рекомендацію щодо густоти рослин на гектар. Середні сорти з вегетацією 110 днів ми висіваємо з густотою 700-750 тис. насінин/га, ранній сорт Устя зазвичай – 900 тис. насіння/га. І тут потрібно правильно розрахувати норму висіву сої у фізичній вазі.

Як це зробити? Ми знаємо, що маса 1000 насінин сої може бути різною – і 150, і 170, і навіть 200 г. Мабуть, ви, як спеціаліст, скажете: дуже просто, за формулою посівної придатності, за якою кількість (у відсотках) придатного для сівби насіння у насіннєвому матеріалі встановлюють за показниками чистоти й лабораторної схожості насіння (виражених у відсотках) шляхом їх перемножування й ділення на 100 (результат закруглюють до цілих чисел).

Спробуємо розглянути приклад і подивимося, які результати отримаємо: ПП = (Ч)95 × (С)99/100; ПП = 94%. Тепер вирахуємо норму висівання, кг/га: Нв = Н*М*100/ПП; Спробуємо розглянути приклад і подивимося, які результати отримаємо: ПП = (Ч)95 × (С)99/100; ПП = 94%. Тепер вирахуємо норму висівання, кг/га: Нв = Н*М*100/ПП; де Н – рекомендована густота висіву, яка заявлена оригінатором сорту (для прикладу візьмемо показник норми 750 тис./га); М – маса 1000 насінин (приміром, 170 г). Фактично отримуємо такий розрахунок: 750 тис. × 0,17 × 100/94 Нв = 135 кг/га. До цієї норми додаємо ще 8-10% й отримуємо результат 145 кг/га. Саме стільки, скажете ви, потрібно висіяти насіння, щоб отримати на полі схожих рослин у кількості 750 тис. га.

сої

Проте ми вже відійшли від цієї формули й користуємося іншими розрахунками, а саме: Нв = Н (густота) × М (1000 насінин) /В (схожість) × 100; де В (схожість) = В (л) × Ч × В (п)/10000. Пояснення позначень у цій формулі такі: В – лабораторна схожість; Ч – чистота насіння; В(п) – польова схожість, для сої, як правило, становить 85-90%. Тобто визначаємо фактичну схожість: В (схожість фактична) = 95 × 99 × 85/10000 = 79,94%. Далі фактичну схожість насіння підставляємо у попередню формулу, й ось що отримуємо: Н (висіву) = 750 тис. × 0,17/79,94 і результат – 160 кг/га потрібно висіяти сої за маси 1000 насінин 170 г, щоб насправді отримати 750 тис. схожих насінин.

А за рекомендацією з урахуванням посівної придатності насіннєвого матеріалу норма висіву становила 135 кг/га + 8-10%. Тож можете тепер порівняти різницю у висівній нормі. До того ж збільшена норма висівання спонукатиме до певного витягування рослин, і, завдяки цьому, місце прикріплення нижніх бобів буде на кілька сантиметрів вище. А це, в свою чергу, полегшить у подальшому збирання врожаю та зменшить його втрати. Тож неправильно розрахована норма висіву у фізичній вазі є однією з причин недоотримання запланованого врожаю.

Рекорд мінімуму

Вадим Дробітько, керівник ФГ «Аркадія», землі якого розташовані на Миколаївщині, один з найбільших експериментаторів по нормам висіву багатьох культур – і сої зокрема.

Ми досить давно думали над зменшенням норми висіву культур. Перші такі ідеї виникли ще на початку 2000-х років. І першою культурою, над якою ми експериментували, була соя.

Для нашого посушливого регіону (у середньому за рік випадає 330 мм опадів) соя є специфічною культурою, хоча скільки часу ми господарюємо, стільки й вирощуємо її.

Кожна культура має свій критичний період щодо вологоспоживання. Так, найбільший коефіцієнт споживання у сої припадає саме у фази цвітіння та наливання бобів. За календарним строками це липень–серпень. Мабуть, усім практикам відомо, яка кількість вологи наявна у ґрунті саме в цей період. По суті, це найкритичніші періоди щодо температури і вологозабезпечення. І ще понад 15 років тому під час вирощування сої ми помітили те, що у місцях зрідження рослини були більш розвиненими та краще витримували аномалії, порівняно до тих ділянок, на яких сходи були повноцінними. Крім того, на зріджених ділянках рослини сої формували більш виповнене насіння.

Черпати на той час будь-яку інформацію щодо густоти висіву сої чи інших культур, практично, можна було лише у бібліотеках. Мені вдалося знайти наукове видання (назви не пам’ятаю), видане у середині минулого століття Вінницьким інститутом кормів. У розділі «Соя» стосовно норм висіву було написано лише кілька речень, зокрема те, що зменшення норми висіву сої вп’ятеро у сприятливий за вологозабезпеченістю рік призведе до зниження урожаю не більше ніж на 10%, а у несприятливий, посушливий – втрати взагалі не буде (порівняно до рекомендованих норм). У дослідах вивчали зниження норми висіву, починаючи від 500 тис. рослин/га з періодичним зниженням до 90 тис. рослин/га. Для мене така інформація була другим свідченням того, що я йду правильним шляхом.

Коли, наприклад, в умовах Вінниччини три роки поспіль погодно-кліматичні умови сприятливі, а один рік несприятливий, то в умовах Миколаївщини – навпаки. І тут постало питання, чому б не спробувати таку технологію у своїх кліматичних умовах? Тож ми висіваємо зріджені посіви для нашого регіону порівняно до науково рекомендованих. На початкових етапах росту рослини сої почуваються досить комфортно, також доволі раціонально відбувається вологоспоживання. Далі рослина, розуміючи, що води й поживи у достатній кількості, починає інтенсивно гілкуватися, закладати додаткові боби. Таким чином, вона не витрачає ресурси на формування вегетативної маси.

За зріджених посівів співвідношення урожаю до соломи становить 1:1,5, коли за звичайного способу сівби – 1:3. Відтак, ми маємо суттєву економію на насінні, й найголовніше – щороку отримуємо стабільні врожаї. Я сам спостерігав картину, коли на початку вегетації випадають опади, завдяки удобренню та підживленню агрономи нарощують вегетативну масу у сої, далі настає період підвищених температур, посуха і, зрештою, – отримують мінімальний урожай з великою кількістю соломи. Взагалі, це неправильний підхід.

Потенціал сої надзвичайно великий. Так, американському фермеру Типу Столлеру вдалося отримати на зрошенні урожай сої у 153,3 ц/га. При цьому американські фермери висівають на 70% менше насіння порівняно до наших рекомендованих норм. Якщо точніше, то українські рекомендовані норми висіву сої в середньому становлять 500-600 тис. рослин/га, тоді як американці висівають 250 тис. рослин/га – різниця відчутна.

З власної практики помітив, що незалежно від детермінантності та стиглості сорту, 95% з них досить позитивно реагують на зріджені посіви та мають чудову компенсаторну здатність. Оптимальною для умов нашого господарства є густота сої на момент збирання – 150–170 тис. рослин/га. Таким чином, ми втричі знизили посівну норму, втричі зекономили на насінні, втричі менше використали протруйників, місця у складських приміщеннях, зменшили витрати на логістику – тож маємо суттєву економію. Зазвичай, на зріджених посівах, які на початкових етапах росту мали доволі «сумний» вигляд, ми отримували навіть кращий урожай, порівняно до загущених норм у наших умовах. Я вважаю, що наш досвід зі зменшеними посівними нормами сої цілком можна перенести й в інші, більш сприятливі умови вирощування. Тобто, норму спокійно можна зменшувати до 250 тис. рослин без втрати урожайності.

сої

Ефект «густо-пусто»

Олександр Дмитрук, засновник ФГ «Вітам», що на Житомирщині, на своїх землях активно впроваджує технологію Овсінського. Попри те, що у господарстві вирощували сою лише три роки, тут також зробили для себе висновки щодо регламентів висіву.

Площа під соєю в господарстві у минулому році становила 120 га. Зазвичай, календарні строки висівання культури припадають на 10-20 травня. Культуру висівають з нормою 100 кг/га та шириною міжрядь 15 см. Також на експериментальній ділянці (3 га) торік висіяли сою вдвічі зниженою нормою – 50 кг/га та шириною 40-45 см. Як правило, на 10-й день після сівби отримали рівномірні сходи. За п’ять днів до появи сходів внесли ґрунтовий гербіцид Зенкор Ліквід.

Попри те, що минулий вегетаційний сезон сої був досить вологозабезпеченим, критичного розвитку хвороб не спостерігалося, тож фунгіцидів не застосовували.

До речі, інсектицидів також, бо навіть та сама чортополохівка, яка дошкуляла сої у минулому році, якось минула фермерські посіви. Оскільки три роки поспіль сою я вирощував як монокультуру, то обійшлося і без інокуляції насіння.

У середньому по господарству ми отримали «на круг» 2,4 т/га, хоча по району урожайність не перевищувала 1,7 т/га. Така урожайність для мене свідчить про потенціал самої технології Овсінського. Тим паче, цю технологію ми практикуємо вже третій рік поспіль і, порівняно з класичною, вона показує кращі результати. Ми розраховували на планову урожайність 3 т/га. Утім, вона могла бути й вищою, якщо ми б допрацювали страховими гербіцидами. Адже ґрунтовий гербіцид трохи пропустив лободу та деякі однорічні злакові бур’яни. При цьому лобода «вистрелила» на 15 га, а однорічні злакові – на 20. Наприклад, лобода доросла до «деревної» фази, коли рослини зі сформованим насінням були заввишки до 2 м. На експериментальній ділянці рослини сої мали вигляд більш розвинених, порівняно з виробничими посівами, і тут ми намолотили по 3,3 т/га. На наш погляд, саме у широкорядних посівах спрацьовує ефект «густо-пусто» і саме він минулого аграрного сезону спрацював на всі 100%.

Вищенаведений досвід свідчить, що зменшення норми висіву та збільшення ширини міжрядь є виправданим за оптимально ранніх строків сівби. Та, в будь-якому випадку, є сенс адаптувати норми висіву сої під агрокліматичні умови конкретного господарства. Таким чином, можна не лише більш якісно реалізувати потенціал культури, а й підвищити рентабельність її вирощування.

Сергій Іваненко


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: