Антропогенні фактори як каталізатори-прискорювачі невідворотних кліматичних змін. Все ще попереду

29 ноября 2020 г. опубликовано в журнале: AgroONE №61

Статьи Антропогенні фактори як каталізатори-прискорювачі невідворотних кліматичних змін. Все ще попереду
клімату

 

Неведомо и нам ответа нет.
И только в смутном отдалении
Сквозь пустоту томится бег планет,
Живущих день, блистающих мгновения.
Но где б не вышла ты из темноты
Великолепными колоссами, –
Ты к нам летишь и нас тревожишь ты
От века нерешенными вопросами.
Один вопрос в устах или вне уст:
Тоска по тьме исчезновения, –
И все горит, страдая, древний куст
От первых до последних дней творения.
Так! От себя нам некуда уйти,
Как нам не скрыться от страдания.
О, Мать-Материя, – трудны пути
На высоту Миросознания.
«Материя» Чижевский А.Л.

«Те, що Сонце є основою виникнення та існування життя на планеті Земля, як і причина більшості протікаючих на ній фізичних і хімічних процесів є звичайною істиною з давніх давен. Так як потік теплового опромінення Сонця практично є постійним, а ті зміни, що діють у верхніх шарах земної атмосфери у залежності від сонячної активності, здавалися такими, що не мають значення для нижчих шарів, то ландшафтну оболонку нашої планети до недавнього часу прийнято було розглядати як ізольовану,  самостійно організовану систему. Стосовно живих організмів, вважається, що довготривала еволюція повинна була би напрацювати у них відповідні захисні механізми проти дії підвищення сонячної активності. Швидше кажучи, у науці про життя продовжувалося життя ідеї геоцентризму» (частково цитати з книги О.Л. Чижевського «Les Epidemies et les perturbations electromagnetiques du milieu exterieur»).

Продовжуючи важку та необхідну наразі тему цієї статті, покроково розберемо ті можливі моменти спасіння від змін клімату, адже на кону життя людей на планеті Земля. Я розумію, що йду на випередження, однак, як схема на першочергові моменти це є необхідністю.

Перший фактор, який є абсолютно очевидним – катастрофічне зменшення кількості питної води у ґрунтових горизонтах, зменшення кількості води. Ця тенденція у межах України вже постійна. Річки, що слугують у басейнах річок основним джерелом питної води, потерпають від зневоднення, особливо там, де попри здорового глузду на рівнинних річках будують греблі, залишаючи після будівель мінімальну кількість води. Раніш повноводний Дністер наразі ледь справляється зі зневодненням, від цього потерпають заплави та жителі цих заплав – тварини, рослини, риби та членистоногі.

Аграрний сектор також за таких умов потерпає від посухи. Що робити і як змінювати цю ситуацію? По-перше – повернути річкам воду, поки що це є можливим, але через півроку – рік буде вже запізно. Держава повинна контролювати правомірність поведінки стосовно утримання води. Є також небезпека щодо потрапляння у річковий басейн величезної кількості пестицидів, агрохімікатів та залишків мінеральних добрив. Як фахівець та експерт з питань якості пестицидів і агрохімікатів, я вболіваю за чистоту довкілля, але якщо у цю справу не втрутиться держава, Україна не витримає такого отруйного навантаження.

Наступне – пластик… Це біда усього світу і Україна також у цьому ланцюгу не остання.

Наступний виклик природи – посуха. Це для аграрного сектору найбільш проблемна частина існування. За 2020 рік, у період весна – осінь деякої кількості вологи дочекалися у південному степу України лише наприкінці жовтня. Однак, незначні дощі, дуже локальні, та постійні день-у-день вранішні тумани виправили ситуацію. Посіви пшениці та ячменю мали змогу вирівнятися та достатньо розкуститися. Лісостеп та Полісся мали достатньо та навіть більше вологи, тому є надії на врожай.

Отож, послаблення щодо посухи трохи є, але за прогнозами Південь України за врожай буде боротися.

Як спасіння – нагадую, що наразі потрібно провести обстеження посівів озимих культур, визначитися з внесенням добрив по осені – на початку грудня, встановити, чи потрібним буде втручання гербіцидом, фунгіцидом і, головне, інсектицидами. Якщо погода сприятиме, обов’язково працюйте морфорегулятором, що має можливість забезпечити захист від морозів. Сьогодні на ринку агрохімікатів це – Атонік Плюс (0.2 л/га), Хелафіт Комбі (0.5 л/га), КропМакс (0.5 л/га) та інші. Агрономам є завдання – проконтролюйте, будь ласка, кількість цукрів у посівах. Це також дуже важливо.

Вважаю за необхідне нагадати українцям, що на повернення лісосмуг часу в нас вже замало. Тому терміново усі господарства, причетні до аграрної ниви, повинні включитися до посадки саджанців на залишених масивах лісосмуг. Дерева, які вже ростуть, треба залишити та прочистити від старих гілок, від непотрібу, який залишається після вирубок. Для оновлення лісосмуг вигідно застосовувати саджанці горіхоплідних рослин, кущі терену, кизилу, шипшини та обліпихи. Ці рослини добре утримують вітер і після відростання слугуватимуть захистом проти сильних вітрів та для снігоутримання.

 – Родючість ґрунтів. Питання на часі. Є нагальна необхідність повернутися до органічних добрив. Саме з цього важкого року потрібно започаткувати поступове зменшення використання мінеральних добрив та впроваджувати органіку у вигляді утворення мікоризи, застосування добрив від птахівництва та тваринництва. Звичайно, за короткий термін часу це зробити важко, однак, накопичення знань та умінь будуть реальними помічниками. Тому за рік-два можливо підняти гумус до 5.0-7.0%. Цей крок є абсолютно необхідним та важливим. Не нехтуйте можливістю спасіння довкілля та сільськогосподарських угідь.

клімату

Для того, аби бути сильною державою, необхідні люди фахові, а для аграріїв це – знання агрономії, землеробства, рослинницва, ґрунтознавства, агробіології, захисту рослин, фізіології рослин тощо. Для цього потрібною є інформація.

За моїм досвідом, на жаль, більшість аграріїв не завжди вміють керувати життям та розвитком рослин. Для цього треба завжди пам’ятати основні закони живлення рослин. У спецпроєкті нагадую аграрним фахівцям низку законів. Господарство, що буде планувати свою роботу у рослинництві, спираючись на вищевказані закони землеробства, зможе домогтися показників урожайності та прибутковості.

Тема повернення науково-обґрунтованих сівозмін є особливою, адже багато хто з сучасних агрономів та працівників не знають, що є 3-пільна, 7-пільна сівозміни. Необхідно покласти край використанню у посівах так званих 2-пільних сівозмін, які складаються з озимої пшениці – соняшнику, або соняшнику – ячменю тощо. Використання чітко вивірених сівозмін ми почали вже цього року. Важливо у ланцюг культур обов’язково включати бобові. Повірте, рентабельність після 2-3-х років хазяйнування за правильних сівозмін підвищиться.

– На посіви ярих культур, рівно так і підзимніх, пропоную використання усіх можливих нішевих культур. Грудень цілком може бути сильним помічником для посіву коріандра, підзимнього гороху, нуту, голозерного вівса тощо. Так само треба підготуватися до ранньовесняного посіву амаранту, льону, гірчиці, конопель, маку їстівного тощо.

 – Для очищення ґрунтів та повернення їх статуса рекомендую з наступного року відмовитися від посівів соняшнику на 1-3 роки (головним чином це стосується південної частини України за умов жорсткої посухи), адже усі розумні аграрії вже зрозуміли, що соняшник останніми роками врожаю видає все менше, тому цей ланцюг потрібно розірвати. Також після монокультури соняшнику ґрунт не є придатним для якісного посіву і отримання врожаю.

 – Виклик щодо мізерної кількості вологи у ґрунті і що з цим робити? Питання щодо повернення на поля зрошення. Чи є сенс у цьому? Вважаю, що зрошення можливо використовувати лише за новітніми технологіями, які не мають нічого спільного з застарілими зрошувальними системами. Навпаки, повернення зрошення старого зразку, особливо, коли вода буде використовуватися такою, що є непридатною з причини засолення та з високим рівнем мінералізації, це є шлях в нікуди. Новітні розробки в Україні є. Є також досвід закордонний, на який цілком можливо спиратися. Для України дуже прийнятною є система зрошення Ізраілю.

Тепер моє звернення до агрономів і фахівців аграрного сектору.

Для того, аби бути сильною державою, необхідні люди фахові, а для аграріїв це – знання агрономії, землеробства, рослинницва, ґрунтознавства, агробіології, захисту рослин, фізіології рослин тощо. Для цього потрібною є інформація.

За моїм досвідом, на жаль, більшість аграріїв не завжди вміють керувати життям та розвитком рослин. Для цього треба завжди пам’ятати основні закони живлення рослин. У спецпроєкті нагадую аграрним фахівцям низку законів. Господарство, що буде планувати свою роботу у рослинництві, спираючись на вищевказані закони землеробства, зможе домогтися показників урожайності та прибутковості.

  1. Закон автотрофності зелених рослин.

«Зелені рослини, використовуючи енергію сонячного світла і поглинаючи з повітря вуглекислий газ, а з ґрунту – воду та мінеральні сполуки, синтезують всі необхідні органічні речовини в кількостях, що забезпечують їхній повноцінний розвиток і високу врожайність».

Потрібно зрозуміти, що запланований господарем врожай отримати буде можливо тоді, коли у ґрунті буде достатньо води, а поживні мінеральні речовини будуть у доступній рослинам формі.

  1. Закон незамінності і рівнозначності факторів життя рослин.

«Жоден з факторів життя рослин не може бути замінений іншим. Нестача води не може бути заповнена надлишком добрив, і навпаки.

Наслідком закону незамінності є висновок про рівнозначність факторів життя рослин. З цього випливає, що за рахунок виключення з процесу вирощування якогось одного, навіть дуже важливого фактора (прийому) не можна отримати повноцінний урожай.

  1. Закон обмежуючих причин або закон мінімуму.

«Розвиток рослин і рівень врожайності будь-якої культури визначаються факторами, що знаходяться у нестачі або надлишку, а також іншими обмежуючими причинами, як, наприклад, хвороби, шкідники, бур’яни тощо».

Якийсь один лімітуючий фактор різко знижує ефективність інших факторів. Це може бути нестача вологи у ґрунті, що знижує ефективність добрив, а нестача поживних речовин у ґрунті не дозволяє реалізувати високий потенціал продуктивності сучасних сортів, знижує якість продукції. Тому на практиці дуже важливо навчитися визначати обмежуючі фактори. Усі знають «Бочку Лібіха»…

  1. Закон мінімуму, оптимуму і максимуму.

«Найбільш високий врожай може бути отриманий за оптимальної наявності фактора, а при збільшенні чи зменшенні цього фактора урожай буде знижуватися».

5   Закон сукупної дії факторів життя рослин.

«Найбільша ефективність будь-якого фактора проявляється лише за повної забезпеченості рослини всіма іншими факторами».

Цей закон має дуже велике значення.  Практично дію цього закону можна спостерігати в передових господарствах за вирощування інтенсивних сортів зернових культур. Сукупна наявність достатньої кількості вологи і живлення дозволяє отримувати 7-9 т/га зерна високої якості.

6 .  Закон повернення речовин у ґрунт.

«Всі поживні речовини, взяті з ґрунту для утворення врожаю, або втрачені ним через інші причини (вимивання, бур’яни), повинні бути повернуті шляхом внесення добрив або за допомогою інших агротехнічних прийомів».

Втрачені ґрунтом речовини повинні повертатися навіть з деяким перевищенням, щоб забезпечити безперервне зростання врожаїв. Порушення закону повернення речовин може призвести до втрати родючості ґрунту.

  1. Закон прогресивного зростання ефективної родючості ґрунту по мірі інтенсифікації землеробства.

«Збільшення продуктивності ґрунтів при збереженні і підвищенні їхньої родючості є безперервним, що забезпечує отримання максимальної кількості продукції рослинництва з одиниці площі з найменшими витратами».

У самій природі ґрунтоутворювального процесу, який відбувається за дуже важливої участи живих організмів, закладене незмінне зростання з часом родючості ґрунту. Агротехнічними прийомами можна збільшувати або зменшувати родючість ґрунту. У міру інтенсифікації землеробства, своєчасного та раціонального внесення добрив, дотримання сівозмін, родючість ґрунту зростає.

  1. Закон плодозміни.

«Агротехнічний захід буде найефективнішим при плодозміні. Необхідність зміни та чергування в сівозмінах різних культур обумовлюється особливостями їх вимог до умов зростання і впливу на ґрунти».

Найчастіше це пов’язано з накопиченням в ґрунтах різних хвороб, шкідників і бур’янів, а також виносом з урожаєм одних і тих же елементів живлення, неоднаковим розміщенням і накопиченням кореневими і пожнивними залишками бобових азоту.

Для дотримання цього закону сільськогосподарські культури необхідно вирощувати в сівозмінах з дотриманням науково-обґрунтованого чергування.

Закінчуючи новостворену статтю, хочу знову повернутися до знаменних слів великого вченого Всесвіту – Олексія Леонідовича Чижевського – як призов до людства бути розумними і мудрими – «…сучасна діалектика вчить, що зрозуміти будь-яке явище можливо лише за взаємодії з оточуючим середовищем. У вік космосу наука повинна більш глибоко постигати механізми зв’язків між Сонцем та живою природою».

З Вами я, Ольга Бабаянц,
докторка біологічних наук, с.н.с., завідувачка відділу фітопатології і ентомології СГІ-НЦНС, журналістка Національної спілки журналістів України


ЧИТАЙТЕ В ЭТОМ ЖЕ НОМЕРЕ: