Внесення добрив ранньою весною

31 января 2020 г.
Статьи Агротехнологии Внесення добрив ранньою весною
добрив

Яке азотне живлення та в якій нормі краще обрати для пшениці


Після зимової перерви озимі культури інтенсивно починають відновлювати вегетацію – і потреба в підживленні добривами суттєво зростає. Світове потепління, зростання температур на планеті аж ніяк не зменшує потреби у ранньовесняному підживленні посівів озимих культур. А сучасні технології живлення та наукові рекомендації дозволяють зробити це найбільш оптимальним чином. Ослабленість посівів культурних рослин у цей час значна, підживлювати їх необхідно саме через це – інакше будуть проблеми з отриманням запланованого урожаю. Як свідчить досвід, перше весняне підживлення для озимини – регенеративне. Завдяки йому активізується відростання надземної частини рослин та кореневої системи.

Врахувати потреби рослини

Підкреслимо, що азот є одним з найбільш важливих елементів живлення для пшениці. Пшениця поглинає його протягом всієї своєї вегетації: від першої появи коренів до закінчення фотосинтезу. Від його кількості буде залежати кущення рослини, кількість зерна в колосі та формування врожаю. Якщо виконати перерахунок відсотка сухої маси пшениці на кількість азоту, показник складе від 1 до 5%.

Агроном чи фермер з початком вегетації на початку весни турбуються, перш за все, про азотне живлення. Адже фахівці добре знають, що коли у озимини нестача азоту, то коли відбувається так звана диференціація колоса в посівах, вона закінчується передчасно. В результаті він формується вкороченим, з невеликою кількістю колосків і сплющеним зерном. Ось чому неправильно визначені та встановлені дози азотних добрив у цей період призводять до значного зниження врожаю, що неможливо компенсувати у наступні фази росту й розвитку культури.

Щоб мати позитивний результат від підживлення пшениці озимої у фазі весняного кущення слід правильно встановити дозу міндобрива та визначити відповідну форму азоту в ньому. Враховуючи результати багатьох рекомендацій щодо живлення сільськогосподарської культури, під пшеницю вносять 30-60 кг/га д.р. азоту. Загальновідомо, що дозу азотних добрив часто встановлюють за зовнішнім станом посівів — шляхом орієнтовного візуального визначення. Для слабких зріджених посівів вносять більшу дозу, для добре розвинених — меншу. За забарвленням листкового апарату також можна встановити умовну потребу рослин в азоті, проте ознаки нестачі цього макроелемента можуть бути схожі з подібним проявом щодо інших елементів живлення або зумовлені впливом інших факторів (погодні, фізико-хімічні властивості ґрунту). Інший варіант – встановити потребу рослини на підставі результатів рослинної діагностики посівів. Для швидкого визначення рівня забезпеченості рослин пшениці озимої азотом можна скористатися експрес-лабораторією. Для точного встановлення цього показника проводять хімічний аналіз у лабораторіях. Проте такого роду діагностика не дає повністю реальної картини потреби рослин у цьому елементі живлення, тому що не враховує сортових відмінностей, погодних і ґрунтових умов вирощування.

Також цей показник визначається на підставі даних аналізу ґрунту. Для визначення потрібної дози внесення добрив визначають показники азотного режиму залежно від обраних методик розрахункової дози. У період весняного відновлення вегетації пшениці визначають вміст мінерального азоту в шарі ґрунту 0-20 см. Цей показник вкаже агроному на стан забезпечення рослин доступними азотними сполуками у конкретний момент.

Коли виявиться, що вміст азоту високий, то ранньовесняне підживлення проводити недоцільно, бо це спровокує утворення непродуктивних пагонів. Посіви пшениці на ґрунтах з такою характеристикою за потреби підживлюють азотними добривами в період кінець кущення — початок виходу в трубку. Для встановлення показника забезпеченості рослин цим поживним елементом на весь період вегетації визначають вміст легкогідролізованого азоту, що стає найближчим резервом для поповнення мінеральних сполук.

Крім того потребу в азотних добривах можна визначити за NDVI-індексом, враховуючи окремі показники родючості ґрунтів. На підставі супутникових знімків чи результатів аерофотозйомки формують карту посівів. Розбивши її на умовні зони, виконують відбір ґрунтових зразків. За результатами проведеної роботи створюють карту внесення добрив, яка використовується як елемент точного землеробства.

Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох чинників — стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущінню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600-700 шт./м2. Якщо посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м2), під час першого підживлення вносять N60-70. За наявності 180-200 рослин на 1 м2 дозу азоту для першого підживлення збільшують до N80-100

З яким азотом працювати?

Після встановлення доз азотного добрива, обираємо форми азоту для внесення в посіви. Цей елемент живлення можна вносити у вигляді амідів (NH2), амонію (NH4+) чи нітратів (NО3-). Кожна з цих названих сполук має свої переваги і недоліки. Відповідно, під час вибору форми азоту враховуємо стан посівів, властивості ґрунту, прогноз погоди та інші фактори, що безпосередньо впливатимуть на перетворення цих сполук і їхню доступність для рослин пшениці. Сьогодні український ринок пропонує широкий асортимент азотовмісних добрив, які можуть мати в своєму складі супутні елементи живлення або речовини, що сприяють зменшенню втрат азоту і, відповідно, підвищенню коефіцієнта його використання. Цей момент також варто враховувати під час вибору добрива.

Іноді при вірогідності раннього відновлення вегетації на середньо- та слаборозвинених посівах більший ефект забезпечують азотно-фосфорні добрива з високим вмістом водорозчинних форм фосфору (нітрофос, нітроамофос, амофос) або їх суміш з аміачною селітрою. Рекомендована доза для степових районів України — N20-30Р20-40 кг/га д.р. Азотно-фосфорне підживлення сприяє інтенсивному росту вторинної (вузлової) кореневої системи та кущінню. Проводять його перед або на початку відновлення вегетації поверхневим або прикореневим способами. Одним зі шляхів вирішення цього питання є прикореневе внесення РКД у ранньовесняне підживлення пшениці. Суміш КАС з РКД дає змогу збільшити коефіцієнт використання фосфору, що пов’язано як з покращенням розподілу фосфору при внесенні, так і з синергетичним ефектом азоту на поглинання рослинами фосфору. Суміш цих двох продуктів найчастіше використовують на початку та у середині сезону. Проте слід брати до уваги те, що склад КАС і його рН значною мірою впливають на можливість випадіння осаду при змішуванні з РКД.

Визначаємо конкретну норму

Для формування однієї тонни врожаю висококласної пшениці потрібно 30 кг діючої речовини азоту. Тобто, для 70 ц/га потрібно 7*30=210 кг азоту. Зробимо корекцію залежно від попередника. Якщо попередник гарний (бобові), потребу зменшуємо на 20. Після гороху та пару можна зменшити на 50. Після поганого попередника додаємо 20. Після звичайного попередника залишаємо без змін. Наприклад, у нас пшениця після сої, тобто потреба 210-20=190 кг/га.

Зробимо також корекцію залежно від запасів у ґрунті. Запаси у ґрунті можна визначити згідно з аналізом ґрунту, або орієнтовно гумусу 1%=20 кг/га азоту, або взяти минулий врожай на полі без добрив. Наприклад по гумусу: якщо у господарстві гумусу 3,5%, то запас у ґрунті – 70 кг/га. Можливий врожай без добрив буде 24 ц/га. Тобто потреба в добривах на врожай пшениці 70 ц/га після сої дорівнює 190-70= 120 кг/га д.р. азоту. Якщо в осінній період вносився азот, потрібно відняти внесену кількість. Так, якщо з посівом внесли 100 кг/га нітроамофоски 16:16:16, тобто внесли 16 кг, потреба 120-16=104 кг/га. Себто, за період вегетації нам потрібно внести 104 кг/га, це 104/0,34=305 кг аміачної селітри, або 104/0,32=325 КАС, або 104/0,42=248 кг карбаміду.

Іларіон Радченко