«Вчорашній» робочий розчин: вилити або використовувати?

30 июня 2021 г. опубликовано в газете: Агро1 №66

Статьи Агротехнологии «Вчорашній» робочий розчин: вилити або використовувати?
пестицидів

Внесення пестицидів не завжди йде за наміченим планом. Технічна несправність агрегату або несподівана зміна погоди (збільшення швидкості вітру, дощ, туман) можуть стати причиною тимчасового припинення роботи.

Що робити , якщо у баку обприскувача залишається готовий робочий розчин?

Якщо залишилося кілька десятків літрів робочого розчину, то думати про їх подальшу долю не варто: найкраще своєчасно злити залишки та якісно промити обприскувач.

А якщо в баку залишилося кілька сотень літрів розчину? Чверть, третина, половина або повний бак? Злити робочий розчин як відходи шкода — він грошей коштує.

Але що з ним робити? Можливі два «ощадливих» варіанти:

1) залишити розчин в баку обприскувача та використовувати при поновленні робіт; 2) злити в ємність для зберігання та подальшого використання. Але чи збереже розчин «другої свіжості» достатню ефективність? Як зберігання впливає на стабільність розчину і концентрацію діючих речовин?

Основними факторами, що впливають на стабільність робочого розчину при зберіганні, є характеристики води (вміст солей, жорсткість, рН) і чутливість діючої речовини препарату до лужного або кислотного гідролізу. При оптимальних для конкретної д.р. характеристиках води розчини пестицидів зберігають високу активність навіть після тижня зберігання. А якщо якість води далека від ідеалу?

Воду з високою концентрацією солей кальцію і магнію (> 400 ppm CaCO3 ≈> 0,6 mS/cm) називають жорсткою. Всі водорозчинні формуляції 2,4-Д чутливі до жорсткості води. Це підтвердили експерименти, проведені в США. Американці порівняли вплив жорсткої води на різні препарати солей 2,4 Д (2,4-Д диметиламін, 2,4-Д діетаноламін, 2,4-Д монометиламін, 2,4-Д ізопропіламінова сіль, 2,4-Д холінового сіль) та складних ефірів (2, 4-Д ізооктіловий ефір, 2,4-Д етилгексиловий ефір). З усього цього різноманіття видів та форм стійкими до негативного впливу жорсткої води виявилися лише складні ефіри 2,4-Д.

З’ясувалося, що на ефективність дії розчинів гербіцидів термін зберігання не впливає — ключовим фактором була якість води. Чим вище була жорсткість води (350 мг/л CaCO3 і вище), тим гіршим був результат.

Для нейтралізації солей жорсткості американські дослідники використовували сульфат амонію з розрахунку 20 г/л робочого розчину. Цієї кількості сульфату амонію виявилося досить для хімічної нейтралізації (зв’язування) 600 мг/л CaCO3. Сульфат амонію значно покращив ситуацію — розчини препаратів солей 2,4-Д зберігали високу активність навіть після тижневого зберігання.

В іншому експерименті, який проводили в Північній Кароліні (США), з’ясувалося, що «м’яка» (31 мг/л) вода з рН 6,7 виявилася ідеальним середовищем для приготування стабільних розчинів гербіцидів різних хімічних класів. Ефективність розчинів діклосулама, діметенаміда-P, флуміоксазіна, фомесафена, імазетапіру, пендиметалін і S-метолахлор практично не зменшилася після зберігання протягом 3, 6 і 9 днів.

Стабільність діючих речовин пестицидів залежить від рН розчину: кисле середовище прискорює розпад д.р., чутливих до кислотного гідролізу, а лужна — чутливих до лужного гідролізу.

До кислотного гідролізу чутливі діючі речовини гербіцидів класу сульфонілсечовин. Наприклад, при рН 5 і температурі 26°С період напіврозпаду хлорсульфурона становить 32 доби, нікосульфурону — 15 діб, метсульфурон-метіла — 13 діб, римсульфурону — близько 5 діб. У слаболужному середовищі ці д.р. зберігають стабільність значно довше — від декількох тижнів до півроку.

Дуже висока чутливість до кислотного гідролізу у трибенурон-метилу: при рН 7 період напіврозпаду становить 16 діб, а в розчині з рН 5 від препарату залишається 50% буквально через пару діб.

Слід уникати тривалого зберігання робочого розчину сульфонілсечовин з рН меншим за 5,5. Розчини препаратів трибенурон-метилу чи римсульфурону, наприклад, в слабокислому розчині щодоби втрачають 10-15% д.р. Чим вище кислотність (нижче показник рН), тим швидше відбувається деактивація гербіцидів цього класу.

Негативний вплив кислого середовища на сульфонілсечовини слід враховувати при приготуванні і зберіганні бакових сумішей сульфонілсечовин з препаратами, які чутливі до лужного гідролізу і/або жорсткості води. Спроба «допомогти» гліфосату, дікамба, солі 2,4-Д або грамініциду впоратися з жорсткістю і лужною реакцією води за допомогою попереднього внесення сульфату амонію, наприклад, може значно зменшити кількість сульфонілсечовини в баковій суміші.

В Україні вода зі свердловин та річок переважно має слаболужну реакцію (рН від 7,4 до 8), тому розчини сульфонілсечовин зберігають високу ефективність навіть через 7-10 діб після приготування. До речі, висока жорсткість води на них не впливає.

Для більшості пестицидів небезпеку становить лужний гідроліз. До нього дуже чутливі інсектициди — представники всіх хімічних класів. ФОС, карбамати, піретроїди, неонікотиноїди та авермектини швидко втрачають активність у розчині з рН більше 7,5.

Фунгіцидам (за винятком препаратів міді) та гербіцидам (за винятком сульфонілсечовин) також «не подобається» лужна реакція робочого розчину.

Лужне середовище негативно впливає на ефективність гербіцидів для контролю дводольних бур’янів у посівах зернових — препаратів 2,4-Д (солей і ефірів), дікамби, МЦПА, клопіраліда, амінопіраліда, бентазона. А також на протизлакові гербіциди: препарати феноксапроп-П-етилу, клодінафоп-пропаргілу, галоксіфоп-Р-метилу та хізалофоп-П-етилу.

Гербіциди суцільної дії — дикват і різноманітні солі гліфосату — також вважають за краще «працювати» в кислому розчині.

Але не скрізь і не завжди необхідно підкислювати воду мінеральними або органічними кислотами, сульфатом амонію або спеціальними препаратами. Багато сучасних препаратів гліфосату містять регулятори рН. Крім того, при дисоціації деяких солей гліфосату в воді відбувається підкислення робочого розчину. Тому робочий розчин гліфосату може виявитися значно «кислим», ніж вода, яку використовували для його приготування. За даними з США, наприклад, у процесі приготування розчину гліфосату рН зменшився з 7,8 (рН води) до рН 4,8, а розчинення препаратів дікамби зменшило рН до 6,5-6,9. Тому додаткове зниження рН при розчиненні гліфосатів доцільно тільки для води з рН більше 8.

Змінювати робочий розчин до рН 4,5-5,5 необхідно для збереження активності піретроїдів (циперметрин, дельтаметрин, лямбда-цигалотрин, есфенвалерат), ФОС (малатіон, диметоат, хлорпірифос) і неонікотиноїдів. Для більшості гербіцидів і фунгіцидів цілком достатнім буде зменшення рН до 6-6,5.

Варто враховувати, що деякі препарати для позакореневого підживлення (гумати натрію або калію, борні добрива на основі етаноламіну) можуть збільшити рН розчину до рН 8,5-9,5. Наслідки цілком очевидні — пестициди, чутливі до лужного гідролізу, потрапляють у надзвичайно несприятливі умови. Навіть нетривале зберігання такої бакової суміші катастрофічно зменшить концентрацію чутливих до лужного гідролізу діючих речовин.

Робочий розчин «другої свіжості» зберігає свої фізичні і хімічні властивості, якщо:

  1. Для приготування робочого розчину використовують «м’яку», а не жорстку воду.
  2. Якщо вода жорстка, але її «нормалізували» сульфатом амонію. Винятком є сульфонілсечовини: жорстка лужна вода для них краще «м’якої», але кислої.
  3. Якщо рН робочого розчину відповідає оптимальному показнику для певної діючої речовини: нейтральний або слаболужний розчин — для сульфонілсечовин, слабокислий — для всіх інших гербіцидів, інсектицидів і фунгіцидів.
  4. Якщо в процесі приготування розчину не зловживали добавками: гумати, фульвати і деякі препарати бору піднімають рН до небезпечного значення. Небезпечного для більшості пестицидів, але не сульфосечовин.
  5. Якщо розчин чутливого до лужного гідролізу препарату попередньо підкоригували до рН 5,5-6,5.
  6. Якщо в розчині не використовувалися суспензійні форми препаратів. І, тим більше, не змішували суспензії з емульсіями. Такий «коктейль» з великою ймовірністю розшарується або засмутить, випав осадом.

А якщо щось пішло, як то кажуть, «не так»? Якщо фізичні властивості розчину необоротно погіршилися, необхідно його злити та негайно зайнятися очищенням (промиванням) обприскувача. Але такі наслідки при зберіганні готових розчинів пестицидів зустрічаються відносно рідко. Тому не треба робити песимістичні висновки «авансом» і вважати, що робочий розчин буде безнадійно зіпсований через день-два.

Олександр Гончаров