Пізньоосіннє чи раннєвесняне?

опубликовано в приложении: Агро1 №35
28 ноября 2018 г.
Статьи Агротехнологии Пізньоосіннє чи раннєвесняне?
добривами

Коли підживлювати озимі твердими добривами


Традиційна технологія живлення озимих культур передбачає внесення основних добрив (NPK) під основний чи передпосівний обробіток грунту або внесення в рядки чи поруч з розміщенням насіння при посіві стрічковим способом. При цьому вносять повну норму фосфорно-калійних добрив і частку азотних з огляду на потребу рослин в азоті до відновлення весняної вегетації та можливі втрати нітратів вимиванням осіннє-зимовими опадами.


З відновленням весняної вегетації рослини потребують достатньої кількості доступного азоту. Для цього тверді добрива вносяться врозкид розкидачами по поверхні вологого грунту, аби забезпечити розчинення гранул добрива та проникнення розчину у грунт. Проте після танення снігу грунт залишається перезволоженим, що не дозволяє зайти техниці у поле.

Очікуючи підсушення грунту, за настання високих температур навесні, поверхня його швидко висихає і розкинуті гранули добрив залишаються не розчиненими у воді, не проникають у грунт, а відтак рослини не можуть споживати азот. Крім того, більша частина азоту із розкиданих добрив втрачається. Як правило, застосовується внесення твердих азотних добрив по так званому мерзло-талому грунту, коли підмороження грунту вночі чергується з таненням його вдень.

По замерзлому грунту техніка заходить в поле, розкидаючи добриво, а коли грунт розтає — гранули розчиняються і з талою водою азот проникає у грунт. При цьому також не уникнути значних втрат азоту. Проте останніми роками спостерігаємо інтенсивне танення снігу і утворення сильно перезволоженої поверхні грунту (до болота), яке чергується з різким підвищенням температури та висушуванням грунту, внаслідок чого внесення добрив по сухому грунту стає не ефективним.

Або навпаки, снігу буває мало і з настанням теплої погоди поверхня грунту пересихає швидко. Тоді доводиться чекати можливості внесення добрив прикоренево сівалками по-Бузницькому, поки верхній шар грунту на глибину загортання добрив ще не пересихає.

Адже розміщені гранули добрив у сухому грунті рослинам не доступні аж поки грунт не буде зволожено опадами. В усякому разі втрачається дорогоцінний час для забезпечення потреби рослин у азоті, що негативно впливає на процес їх розвитку та формування майбутнього урожаю. Скажімо, якщо у фазі третього листка рослина не буде забезпечена вдосталь азотом, коли формуються бруньки бічних пагонів, то вони утворюватись не будуть. Якщо ж забезпечення рослин азотом відбудеться у фазі 5-6 листків, то перші дві бруньки не розвинуться до пагонів і лише третя брунька може утворити пагін. Тоді замість головного і двох бічних пагонів рослина утворить лише два — головний і один бічний, то ж потенціал урожайності значно зменшиться. Виникає питання: яким чином за таких несприятливих умов забезпечити рослини азотом до початку відновлення весняної вегетації. Було б добре, аби можна було покласти восени азот у грунт «про запас» з умовою, що він не буде промиватись у нітратній формі та споживатись надмірно рослинами восени. За яких умов це можливо?

По-перше, коли мікроорганізми-нітрифікатори не транс­формуватимуть аміачний азот у нітратну форму. Як відомо, бактерії-нітрифікатори «засинають» при зниженні температури грунту до нуля градусів і нижче. Отже, зберігати аміачний азот поглинутим вбирним комплексом грунту можливо, починаючи з пізньої осені перед заморозками. Незважаючи на те, що доступний азот рослини можуть засвоювати і під час зимового спокою, внесений пізно восени перед переходом рослин у стан зимового спокою азот і може бути тим запасом, який рослини зможуть використати одночасно з відновленням весняної вегетації, коли потреба у ньому надзвичайно висока. Тоді не потрібно тягнути сівалку по болоту чи розкидати добрива по поверхні пересушеного грунту. Для цього потрібно напередодні виходу рослин у зимовий спокій внести тверді добрива сівалками у міжряддя озимих колосових культур на глибину 6-10 см.

Це переконливо засвідчили вітчизняні вчені С. Попов та С. Авраменко своїми дослідами про вплив доз та форм мінеральних добрив при внесенні їх прикореневим підживленням в осінній період на процеси формування врожайності та якості зерна. У дослідах використовувались азотні добрива: карбамід у варіантах по 15 кг і 30 кг д.р. азоту, аміачна селітра з такою ж концентрацією азоту та нітроамофоска (N-15, Р-15, К-15) по 15 кг та 30 кг д.р. з розрахунку на 1 га площі посіву. Також застосовувались варіанти внесення добрив в різні строки до припинення осінньої вегетації за 11, 22, 27 і 39 днів. Контрольні площі без осінніх підживлень. У середньому за 4 роки досліджень збільшення урожаю за внесення різних добрив коливались в межах від 5 до 2.14 ц/га. Зокрема у варіанті (N-30, Р-30, К-30) урожайність перевищувала контроль на 5 ц/га, у варіанті (N-15, Р-15, К-15) — на 4.6 ц/га.

Внесення карбаміду 30 кг д.р. забезпечило прибавку 4.4 ц/га. При внесенні аміачної селітри N-30 приріст урожаю склав 3.6 ц/га. Варіанти з внесенням карбаміду N-30, аміачної селітри N-30 та нітроамофоски (N-15, Р-15, К-15) (з коливаннями у різні строки), виявились найбільш стабільні та ефективні по витратам. Отже, до відновлення весняної вегетації озимі можна підживляти як пізно восени та і рано навесні. Питання — це реальні можливості, обумовлені погодними умовами. Вибір за вами.

Іванчук М. Д., член-кор. МАКНС


(050) 604-11-45