Гречка – попелюшка на шляху до принцеси

29 июля 2019 г.
Статьи Агротехнологии Гречка – попелюшка на шляху до принцеси
Гречка

Шановний читачу, я глибоко впевнений, що твердження, винесене в назву матеріалу, обов’язково збудеться. Причин тому кілька. І кожна з них сприяє все більшому інтересу до культури, яка не тільки перевірена часом, але і, як виявилося, їм затребувана на новому етапі суспільних запитів.


Перша причина. Тренд «здорова їжа» впевнено набирає популярності.

Друга причина. Мало хто з читачів звернув увагу на референдум, проведений в Швейцарії в 2016 році. На референдум було винесено одне питання – чи згодні громадяни Швейцарії, щоб кожному з них з бюджету країни щомісяця виплачувалася допомога в сумі 2000 швейцарських доларів (це трохи менше до 2000$ США)?

Шановний читачу, зверніть увагу, пропонувалася виплата з бюджету, який наповнюється не за рахунок витрачання природних ресурсів, як в деяких арабських країнах, а з бюджету, який поповнюється за рахунок впровадження нових високоприбуткових технологій. Це перша ластівка. Саме так буде в країнах, що здійснюють сьогодні технологічний прорив. Матеріальне становище громадян цих країн дозволяє без надмірного навантаження на сімейний бюджет віддавати перевагу здоровим продуктам харчування, ціна яких на ринку вище за ціну звичайних продуктів.

Гречка
Мал. 1. Частка білка в різних культурах і продуктах

Здорова їжа – активне довголіття. Гречка і продукти з неї легко і повноцінно відповідають цьому тренду. Гречка – це справжнє джерело корисних речовин. Ось тільки перерахування їх. З елементів це залізо, кальцій, калій, фосфор, йод, цинк, фтор, молібден, кобальт. З вітамінів – B1, В2, В9, ніацин (РР), вітамін Е. Багата ця культура і необхідними людському організму кислотами: малеїнова, ліноленова, щавлева, яблучна, лимонна, фолієва. Тому, не дивно, що гречка має лікувальні властивості, сприяє активному довголіттю.

Гречка на столі – міцніше здоров’я. Ця культура використовується при варикозному розширенні вен, геморої, ревматичних захворюваннях, артритах і для профілактики склерозу. Високий вміст лецитину обумовлює її застосування при захворюваннях печінки, судинної і нервової систем. Вона здатна підвищувати рухову активність, нейрофізиологічний і розумовий тонус.

Гречка як крупа використовується для приготування каш, запіканок, пудингів, котлет, супів. Зерно гречки мелють на борошно і використовують для млинців, оладок, коржів, галушок. З сумішей гречаної і пшеничної муки отримують локшину, макаронні вироби, які характерні для японської та італійської кухні. У Франції традиційні бретонські млинці робляться з гречаної крупи.

За змістом лізину і метіоніну білок гречки перевершує всі круп’яні культури, для нього характерна висока засвоюваність – до 78%. Частка білка в зерні гречки показана на малюнку 1.

Вуглеводів в гречці порівняно мало, але вони довго засвоюються організмом. Завдяки цьому після прийому їжі з гречки можна відчувати себе ситим тривалий час. Досить важливо те, що при тривалому зберіганні гречана крупа не прогоркає і не пліснявіє.

Гречка

Гречка – найголовніша медоносна культура. Це зумовлено самою природою запилення цієї культури, яка запилюється перехресно. Квітки гречки дають багато нектару і пилку. При нормальному зволоженні з одного гектара гречки збір меду може становити 80-100 кг. Гречаний мед – один з найбільш високоякісних сортів меду. У нього дуже незвичайний аромат і смак, з цієї причини гречаний мед не переплутаєш з іншим видами меду.

На відміну від інших видів, гречаний мед складається з великої кількості білків і заліза, та й мінеральних речовин в ньому більше у порівнянні з іншими видами меду. Гречаний мед допомагає при багатьох захворюваннях, наприклад, при низькому гемоглобіні, недокрів’ї та анемії. Крім того, гречаний мед – найкращий засіб при застуді, так як він природний антисептик.

Одним словом – чудо-культура. Але разом з тим, ми спостерігаємо, як світовий ринок на зернові та технічні культури витісняє гречку з полів України. Це добре видно з наведеного вище графіка (мал. 2).

Гречка вчора і сьогодні. В літературі наводяться свідчення, що в Північній Індії (Гімалаї) гречка активно використовувалася в землеробстві близько 2,5 тисяч років тому. Звідти гречка поширилася спочатку в Китай, потім, послідовно, в Середню Азію, Кавказ і, нарешті, в Європу і Африку. В Індії гречку називають чорним рисом, в інших країнах Сходу і Заходу – чорною пшеницею. Назва «гречка», можливо, пов’язана з греками, що жили на берегах Чорного моря, у яких і була запозичена ця культура.

Була версія, що поява гречки в Європі пов’язана з татаро-монгольською навалою, тобто завойовники принесли насіння цієї рослини. Але останні археологічні розкопки спростовують це твердження. Так, при розкопках в низинах Дону, які відносяться до I-II століть н.е., були знайдені залишки гречки. В археологічних розкопках на території України, що належать до X-XII ст. н.е., тобто задовго до вторгнення монголів в Європу, також знайдені сліди цієї культури. Сьогодні в дикому вигляді гречка не зустрічається ніде, але вчені абсолютно впевнено стверджують, що вихідною дикою формою цієї культури став широко поширений нині бур’ян – гречка татарська.

Мал. 2. Динаміка вирощування гречки в Україні

Сьогодні гречка вирощується в таких країнах, як Росія, Китай, Україна, Франція, Польща, Казахстан, США, Бразилія. На частку цих країн припадає не менше 95% світового виробництва. Практично вся вирощена гречка в країнах-виробниках йде на внутрішнє споживання. Величина імпорту від загального валового збору не перевищує 1,5%. З імпортерів необхідно відзначити Японію (60 тис. тонн на рік) і Францію (11 тис. тонн на рік). Те, що вся вироблена гречка реалізується на внутрішньому ринку, абсолютно зрозуміло.

Дієтологи стверджують, що необхідна частка гречаної крупи в раціоні харчування людини приблизно 7 кг/рік (системне споживання не рідше одного разу в тиждень). За такої норми, з урахуванням виходу ядриці при обрушенні гречки, її необхідно вирощувати на одну людину не менше 10 кг. Ось і виходить, що в Україні тільки внутрішнє споживання вимагає виробництва не менше 300 тис. тонн на рік.

«Невеселий» графік, але статистика незаперечна. Найпростіше пояснення – гречка не ринкова культура. Не ринкова тому, що у неї низька врожайність і на неї низький попит на світовому ринку. Крім того, слід зазначити низьку культуру споживання, а в окремих країнах вона взагалі відсутня. Тобто треба визнати, що традиція споживання гречки не має широкого поширення. Хоча гречка, як культура, яка використовується людиною в їжу, відома давно.

А по факту за останні чотири роки (2013-2016 рр.) середньорічний валовий збір гречки становив менше половини від необхідного (~ 140 тис. тонн). Але на сьогодні є всі передумови до зростання попиту на екологічно чисту гречку в країнах Європи, і тільки це може стати мотивацією для українського фермера, але про це мова піде далі.

Без будь-якої симпатії до колишнього колгоспного ладу з його трудоднями, не можна не сказати, що в ті, нині засуджувані часи, гречкою української селекції засівалися регіони Ставропілля, Алтайського краю, Брянської області та ін. Але навіть радянська планова система не дозволяла усунути дефіцит гречки. Гречка розподілялася по санаторно-курортним закладам, військовим та іншим закритим організаціям.

Нині ринок. І, крім розмов про користь гречки, потрібні ринкові мотивації для зростання виробництва гречки. Це, перш за все, підвищення рентабельності при товарному її виробництві та розширення виробництва екологічно чистої гречки для поставки її в країни Європи. Всі підстави для цього є.

З повагою,
к.т.н., доцент Фадєєв Л.В.