Шкідливість та особливості контролю кореневих гнилей озимих зернових
Нині кореневі гнилі залишаються одними з найбільш проблемних хвороб, які потребують особливої уваги з боку агровиробників. Тож в даній статті розглянемо основні відмінності кореневих гнилей на озимій пшениці та особливості їх контролю.
Кореневі та прикореневі гнилі на пшениці значно поширені. Чому вони так називаються: кореневі та прикореневі? Тому що перші заражають лише коріння, а другі, окрім нього, ще й нижню частину стебла.
Видів кореневих гнилей, що розвиваються на пшениці, досить багато. Тому ми розглянемо детальніше лише найпоширеніші, які, до того ж, найчастіше неправильно визначають. Якщо на рослинах озимої пшениці виникла коренева гниль, то агрономи, зазвичай, так і говорять: у мене в посіві коренева гниль. А яка саме – фузаріозна, офіобольозна чи ризоктоніозна? То вже немає різниці, подумаєте ви. Та насправді – вона є, різниця! Якщо точно визначити, який саме вид кореневих гнилей шкодить вашим рослинам, то вам буде легше зрозуміти, яких помилок ви припускаєтесь у своїй виробничій технології, і як запобігти негативним наслідкам.
Звичайна коренева гниль
Найвідоміша з-поміж цих видів, яка добре описана в багатьох підручниках, – звичайна коренева гниль. За типом збудників вона є змішаною – фузаріозно-гельмінтоспоріозною. Як ви вважаєте, що є основним джерелом інфекції звичайної кореневої гнилі? Немінералізовані рослинні рештки, спори? Звісно, так. Але здебільшого – це хворе насіння, у якому «сидять» кілька збудників інфекції, яка проявляється на коренях або на шильці у вигляді їхнього побуріння. Це перші симптоми кореневої гнилі.
Як ви вважаєте, яка стадія пшениці найважливіша для формування врожаю?
Як не дивно – це сходи, бо саме в цій фазі рослини досить уразливі – настільки, що навіть один, здавалося би, не дуже шкодочинний фактор може в подальшому вплинути на долю всього врожаю. Тож якщо ви проґавили хвороби сходів, надалі проблеми накопичуватимуться, як снігова куля. Чим і як контролювати цю хворобу, окрім сівозміни? Правильно дібраним протруйником для насіння. Якщо на своїх посівах ви зіткнулися з проблемою хворої кореневої системи, то вже немає сенсу застосовувати захист культури через листковий апарат, адже жоден системний фунгіцид не опускається рослиною вниз. Відповідно, до кінця вегетації ця хвороба буде лише посилюватися.
То який же протруйник застосувати – системної чи контактної дії?
Як мінімум – системної, адже інфекція гриба фузаріум уражує насіння не лише зовні, а й усередині. Як швидко з моменту обробки насіння починає працювати протруйник: через одну хвилину, одну годину, одну добу, один тиждень?
Системні протруйники працюють лише в період відновлення вегетації рослини. Поки препарат перебуває на насінні, він діє як контактна речовина. Що потрібно для того, аби системний фунгіцид почав поглинатися рослиною? Після висівання протруєного насіння діюча речовина препарату мігрує у ґрунт, звідки й поглинається кореневою системою, а вже через неї надходить у надземну частину. Тож допоки насінина не дасть проросток, а той, в свою чергу, не утворить корінь, доти системна діюча речовина «працює» як контактна. А що потрібно для того, аби коренева система рослини могла поглинути діючу речовину? Так, для цього потрібна волога – щоб препарат розчинився: коли її недостатньо, діюча речовина лишається на поверхні насіння й не відбувається міграції препарату.
Відповідно, восени під час дефіциту вологи в ґрунті системний протруйник часто недопрацьовує. У рослини є два двигуни, які рухають вологу: нижній кінцевий двигун та верхній кінцевий двигун. Що це таке? Перший – це власне кореневі волоски, які всмоктують вологу та поживні речовини, а другий – це продихи, які випаровують воду. Коли ці «двигуни» працюють синхронно, то відбувається прокачування води через рослину. Якщо, наприклад, продихи будуть закриті, вода перестає випаровуватися, але й коренева система рослини в цей час перестає інтенсивно нагнітати вологу. Відповідно, якщо стоїть суха погода й рослина намагається заощаджувати на воді, вона її випаровує мінімально, не відбувається інтенсивний рух соків усередині неї.
Відповідно, чим менша інтенсивність руху соків рослинними органами й тканинами, тим менша системна дія препаратів. Тож, добираючи ефективний протруйник, ви повинні розуміти, що фузаріозна або гельмінтоспоріозна інфекція перебуває всередині насіння, тому не завжди навіть ідеальний протруйник може спрацювати ідеально. Тож, якщо ви думаєте, що погане насіння можна поліпшити шляхом протруєння дорогим препаратом, і на цьому закрити питання названих вище хвороб – то ви глибоко помиляєтесь.
Як ви вважаєте, чи є способи спрогнозувати ризики розвитку кореневих гнилей і хоча б якось передбачити ефективність застосування того чи іншого протруйника?
Є. Цей агроприйом має назву «голодний метод діагностики». Його суть полягає в наступному: беруть аркуш фільтрувального паперу й накладають його на поліетиленову плівку, а на сам фільтрувальний папір кладуть насіння. Після цього аркуш разом з плівкою згортають у тугий рулон (плівка потрібна для того, аби аркуш не злипався та не розірвався під час розмотування). Один кінець рулону поміщаєте у склянку з водою. Рівень води має не доходити до насіння. За таких умов рулон завжди буде вологим, також у ньому не буде дефіциту кисню, перезволоження чи нестачі води. Після отримання проростків, витягуємо рулон та розмотуємо його. Після цього можемо спостерігати, що в певних варіантах коренева система нормальна, в інших – буріє. Саме побуріння є початком розвитку звичайної кореневої гнилі. Ось таким простим способом можна визначити ризик ураження рослин кореневими гнилями.
Далі – контроль. Для цього є величезна кількість препаратів з величезним вибором діючих речовин, які різняться за природою, розчинністю, ціною, кількістю компонентів і т.д.
Як із цього хімічного розмаїття обрати саме те, що буде ефективно працювати на вашому насінні? Для цього також слід використати «голодний метод» з варіантами застосування різних протруйників та порівняти отримані результати, зіставивши їх з контролем. Тож звичайна коренева гниль – це проблема недбайливих господарів, які висівають пшеницю по пшениці чи після кукурудзи.
«Церкоспорозна» коренева гниль
Чому пишемо цю назву в лапках? Тому, що гриб уже давно не носить назву «церкоспора». В іноземній літературі хвороба має назву eyes pot, або очкова плямистість. Насправді це прикоренева гниль, яка уражує основу стебла. На нижній частині стебла утворюються витягнуті овальні плями, які за виглядом нагадують око (з зараженням у центрі, що виражене темнішим кольором, – як зіниця ока). У місці ураження порушується функція транспортування води, й рослина передчасно всихає, окрім того, стебла мають підвищену ламкість та вилягають під час вітрів. Тож якщо на вашому полі осередками спостерігається вилягання, однією з причин є ураження прикореневою очковою гниллю. Слід зазначити, що ця хвороба не має насіннєвої та ґрунтової форм інфекції. Основним джерелом зараження є немінералізовані рослинні рештки злаків. Відповідно, ця хвороба спостерігається там, де сівозміни перенасичені пшеницями. Особливість цієї хвороби полягає в тому, що зараження культурних рослин починається в осінньо-весняний період. Якщо це озима пшениця, то зараження відбувається восени, якщо яра – то, відповідно, навесні. Далі ця хвороба довго розвивається безсимптомно – цей період триває три місяці. Лише після цього хвороба візуально проявляється на рослині.
Як відбувається зараження рослин?
На поверхні немінералізованих рослинних решток утворюються спори, які за допомогою крапель дощу здатні потрапляти на сходи (шильце) або на справжні листки культури. Якщо спори заражують листкову пластинку, то це не призведе ні до яких негативних наслідків, адже для інфікування має обов’язково заразитися піхва листка. Далі, упродовж вегетації, стебла пшениці в своєму розвитку протискуються через піхви листків. Тож зараження стебла відбувається за контакту із зараженим листком (піхвою). Відповідно, рослина інфікується у фазі сходів та двох-трьох листків. Тож навіть якщо ви й побачите цю хворобу в другій половині вегетації, реальний шанс проконтролювати її був у період сходів. Таким чином, щоб не проґавити поширення хвороби, контролювати її слід шляхом застосування системних протруйників.
Офіомельозна коренева гниль
Які польові ознаки цієї хвороби? Якщо коренева система загниває, а нижня частина стебла стоїть чорною, при цьому рослини легко висмикуються з ґрунту, то на 100% – це офіомельозна коренева гниль. Хвороба призводить до передчасного всихання рослин та білоколосиці (окремі колоски в полі передчасно жовтіють, вони невиповнені та недостатньо розвинені). Зараження відбувається через немінералізовані рослинні рештки. Раніше вважали, що проти цієї хвороби немає дієвого фунгіцидного захисту, а ефективним методом боротьби з нею є лише сівозміна. Наразі вже створено кілька діючих речовин, але вони мають певні особливості застосування. Так, ефективно діє на інфекцію флюквінконазол, проте його в жодному разі не рекомендують використовувати в чистому вигляді. Здебільшого його змішують із прохлоразом, інакше виникнуть проблеми з втратою цього препарату.
Загалом, не потрібно чекати прояву кореневих гнилей у себе на полях. Краще обробіть насіння одним із сучасних протруйників, які здатні контролювати ці хвороби, – і ступінь захисту вашого урожаю однозначно буде вищим.
Сергій Іваненко