Опубліковано:
Агросектор відчував брак кадрів ще до війни: потрібно створити умови для повернення людей з ЄС. Про це заявив очільник ВАР Андрій Дикун під час онлайн-заходу, організованого Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE), Фондом Американської торговельної палати та Інститутом Джефферсона.
“Вже зараз, під час війни, маємо думати як повертати українців додому, які умови повинні бути створені в державі, окрім безпеки, звичайно, аби батьки поверталися разом із дітьми назад. І це відверто складна ситуація, адже діти, які виїхали через війну разом з батьками, вже більше року навчаються в європейських закладах освіти, і бачать колосальну різницю між нашими школами та європейськими. Батьки, розуміючи всі переваги у форматі навчання, у підході до освітнього процесу, саме через це залишаються в Польщі, Німеччині чи Великобританії, бо думають про майбутнє своїх дітей”, – зазначив Андрій Дикун.
На його думку, багато талановитої молоді може не повернутися, навіть після Перемоги, якщо Україна не запропонує умови, які будуть співставними рівню європейських країн. Відтак, брак кадрів в агросекторі після війни може посилитися.
“Якщо взяти, наприклад, аграрний сектор, який я представляю і для якого надзвичайно важливо залучати талановитих, освічених молодих спеціалістів, то у нас і до війни було непросто знайти молодь, яка дійсно прагне працювати в агросфері. Саме тому при Всеукраїнській Аграрній Раді був створений Український аграрний ліцей. Нам вдалося зробити настільки високого рівня освітній заклад, що діти, які виїжджали через бойові дії за кордон, наразі всі повернулися додому, тому що їм подобається навчання тут, в Україні. У нас навчаються діти з 15-ти областей України і ми маємо чергу в наш ліцей. Тепер наша мрія – збільшити і масштабувати його. Чим більше буде закладів освіти високого рівня, із сучасною освітньою програмою, тим українці скоріше повертатимуться додому”, – додав очільник ВАР.
Нагадаємо, ще на початку 2022 року фахівці попереджали, що кадровий голод в агросфері зростає. Агрокомпаніям надалі все важче залучати у команди кращих спеціалістів. Автоматизація та роботизація поки не здатні повністю замінити живих людей, а відтак персонал залишається головним ресурсом організацій. Звичними причинами дефіциту кадрів є демографічна криза та трудова еміграція.
Також значною є тенденція зміни цінностей працівників. Все більше людей не вважають роботу головною в житті, вони шукають власний комфорт у всьому, зокрема, й на робочому місці та не згодні миритися з неприйнятними для себе умовами праці. Пошукачі при виборі роботи стають більш вимогливими до успішності та стабільності компанії, до її позиції та соціальної відповідальності, до клієнтоорієнтованості не лише зовнішньої, але й внутрішньої.