Опубліковано:
Законопроєкт щодо обігу генетично модифікованих організмів (ГМО), який розглядається зараз у ВР (№5839), створює умови для вирощування в Україні ГМ-зерна та відсутності контролю за обігом ГМ-продукції. Це загрожує країні та агровиробникам репутаційними й фінансовими втратами, підкреслюють в Української зерновій асоціації. Чому необхідно допрацювати законопроєкт про ГМО пояснює президент УЗАМикола Горбачьовв колонці на НВ https://biz.nv.ua/ukr/experts/dozvil-viroshchuvati-gmo-zerno-v-ukrajini-nese-veliki-vtrati-ostanni-novini-50299792.html.
Очільник УЗА зазначив, що вступ України до ЄС потребує узгодження законодавства з нормами Євросоюзу. Натомість, законопроєкт №5839 наражає на великі ризики зернову галузь та країну загалом: «Фактично законопроєкт не відповідає нормам ЄС щодо контролю та обігу ГМ-продукції, тому загрожує національній безпеці в частині біобезпеки, а також матиме негативний вплив на всю зернову галузь. Законопроєкт фактично дозволяє вирощування в Україні ГМ-продукції. Йдеться насамперед про комерціоналізовані ГМО — кукурудзу, сою та ріпак».
Експерт нагадує, що Україна експортує близько 35% своєї зернової продукції до країн ЄС. Це преміальний ринок, оскільки споживачі в ЄС мають можливість і бажання купувати українську продукцію – зокрема через те, що вона не є генетично модифікованою.
«В ЄС діє досить жорстка система регулювання обігу ГМ-продукції, а її вирощування заборонено майже в усіх країнах Європи. Виняток представляють тільки Іспанія та Португалія, які дозволяють вирощувати в себе ГМ-кукурудзу в окремих регіонах (при цьому менше 100 тис. га в обох країнах разом), – констатує Горбачьов. – Наразі країни-імпортери, зокрема країни ЄС, вимагають від українських експортерів відповідні сертифікати відсутності ГМО в експорті зерна».
Подібна ситуація з жорстким регулюванням обігу ГМ-продукції в Китаї, куди ми поставляємо значну частину кукурудзи, ячменю та сої. Загалом, Україна 80-90% експорту кукурудзи, 90% експорту сої та 95% експорту ріпаку спрямовує до ЄС і КНР.
Керівник УЗА уточнює, що зерно ГМО у світі торгується з дисконтом в 10-20% і більше. Й знайти покупця на нього досить складно через небажання імпортерів купувати ГМ-продукцію. Зокрема, практично немає охочих придбати ГМ-кукурудзу. Так, є певні ніші для сої та ріпаку, зокрема останній дозволяють імпортувати для виробництва біопалива в ЄС. Але ці можливості незначні в порівнянні з можливими втратами для галузі та країни.
«Таким чином, можна оцінити, що втрати тільки від нижчої ціни на ГМ-продукцію можуть скласти близько $1,5-2 млрд, а у випадку неможливості реалізувати таку продукцію — будуть ще більшими. Відтак, дозволивши вирощування ГМО в Україні, ми ризикуємо втратити два основні ринки збуту нашої зернової продукції. А втрата ринків збуту — це перевиробництво всередині країни, недоотримання валютної виручки і як наслідок втрати бюджету», — пояснює Президент УЗА.
Також існує великий ризик змішування ГМ-продукції з не ГМО на елеваторі чи портовому терміналі. Це викличе маркування всіє партії як ГМО, якщо там буде 0,9% такої продукції. Подібна ситуація і з вирощуванням, коли ГМ-рослини можуть запилити традиційні сорти рослин – і весь зібраний врожай буде промаркований як ГМО.Окрім фінансових втрат, на кону стоїть репутації України як постачальника якісної та безпечної продукції. «Україна — великий агрохаб у світі, що забезпечує продовольчу безпеку фактично всієї планети. Відтак, впроваджуючи ГМО в Україні без належного регулювання та дозволів на вирощування, ми не лише загрожуємо власній біобезпеці, а створюємо ризики для біобезпеки світу, що ставить під сумнів репутацію України як надійного постачальника якісної агропродукції», — наголошує Горбачьов.