Опубліковано:
Генно-модифіковані організми – це питання біологічної безпеки, і компромісів тут бути не може. Таку позицію висловили на засіданні круглого столу Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики при обговорення проекту закону щодо регулювання та обігу ГМО. Про це повідомляється на сайті Мінагрополітики.
Впорядкувати вирощування ГМО культур в Україні має Закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки» (№ 5839). Зазначений проект обговорили депутати, представники Мінагрополітики, аграрні громадські організації, асоціації, виробники агропродукції.
Перший заступник Міністра агрополітики Тарас Висоцький наголосив, що вже зараз необхідно створити відповідний реєстр та систему контролю вирощування ГМ культур, щоб чітко володіти інформацією щодо обсягів та площ їх виробництва. В найбільшій мірі це стосується сої.
Також підкреслено, що треба чітко зрозуміти переваги продукції без ГМО на світовому ринку. «Зокрема, це стосується вирощування генно-модифікованої кукурудзи. Позиція Мінагрополітики – не дозволяти її вирощування та будь-який обіг на території України». Що стосується цукрового буряку і ріпаку, Міністерство пропонує відтермінувати заборону їх вирощування мінімум на вісім років: три – до старту закону, а потім – ще п’ять перехідних років.
Тарас Висоцький зазначив, що країна зробила вибір і чітко прямує у напрямку ЄС. «Тому всі зміни та реформи відбуваються також у цьому ключі. І аграрний сектор працюватиме по встановлених в ЄС правилах. Звісно, буде певний час для їх впровадження, діятимуть перехідні положення, можливо інші аспекти. Що стосується ГМО, то це питання біологічної безпеки і жодних компромісів тут не буде», – наголосив урядовець.
Основні положення законопроекту № 5839 передбачають:
– розмежування повноважень органів державної влади з метою усунення дублювання функцій у сфері поводження з ГМО;
– удосконалення системи оцінювання ризиків ГМО щодо можливого впливу на здоров’я людини та навколишнього природного середовища;
– запровадження повноцінного регулювання генетично-інженерної діяльності в замкненій системі;
– запровадження європейських механізмів державної реєстрації ГМО та створення єдиного реєстру ГМ-джерел (в чинному Законі три реєстри: ГМО, генетично-модифікованих сортів рослин та харчових продуктів);
– запровадження поняття післяреєстраційного моніторингу та простежуваності;
– удосконалення вимог до маркування ГМ-продукції;- посилення державного контролю на всіх етапах поводження з ГМО (створення, випробування, виробництва/вирощування, обігу і маркування), а також встановлення відповідальності за порушення законодавства у цій сфері.