Опубліковано:
Таку точку зору висловила в своєму Telegram каналі ех-виконувач обов’язків міністра агрополітики, посол МЗС з особливих доручень Ольга Трофімцева.
1. Зерновий коридор. 99.9% раша його покине в липні. Два основні фактори на мою думку: Ердоган успішно виграв вибори. Мазепін (той що аміак, добрива і оце все) відрапортував путєну, що термінал для експорту аміаку з рашки вже майже добудовано, а це означає, що аміакопровід Тольяті-Одеса вже і не такий важливий. Що будемо при цьому робити ми? Мінінфраструктури говорить, що є план Б. Я його не бачила) Але якщо мова про 20 млн.грн., виділених на компенсацію збитків при пошкодженні суден, то це ні про що. І це не план.
2. В цей літній день варто вже подумати про зиму. Ми зайдемо в другу воєнну зиму, і вона, за моїм відчуттям, може бути набагато складнішою за попередню. З усіх точок зору.
3. Мій особистий страх: що політичне керівництво України дупля не відстрілює щодо формату майбутньої перемоги. Відвоювати території це частина історії. Розігнати суспільство на надвисокі очікування завдяки балаболам типу арестовича – це було успішно зроблено. Але от тепер постане питання: а що є дійсно можливим. Воюємо до останнього українця? А якщо ні, то що тоді?…
4. Від великої конференції в Лондоні нічого проривного, окрім чергових траншів допомоги, не очікую. Нажаль, і формат підготовки, і формування делегації був в “українському національному” стилі). Буде багато про “Нью Васюки” без реальних розрахунків і при існуючій податковій політиці і рівні корупції. Коли за день до конференції англомовні видання також пишуть про хабарі при експорті зерна, а німці мене питають, чи правда, що є оплата за користування зерновим коридором з боку наших всяких там органів, то картинка стає менш яскравою.
І це все більше робить очевидним важливість питання про те, що виграти війну це одна справа. Не програти мир після – не менш складна. І якщо в першому пункті я вперто вірю в ЗСУ і Залужного, то в другому я поки не можу похвалитись оптимізмом.