Насіння чорного просо, не протруєне

Чорне просо (лат. Panicum) — культура, яка з’явилася зовсім недавно на українському ринку зерна, і одразу почала завойовувати зовнішні ринки. Просо чорне зазвичай використовується в зерносумішах для корму співчих птахів.
Просо належить до культур гибокої давнини. Воно є майже ровесником найдавнішої культури пшениці.
Просо має велике кормове значення. Зерно, борошно та продукти його технологічної переробки є гарним кормом для тварин. Широко використовується у тваринництві просяна солома, вона містить велику кількість протеїну, жиру та вітаміну А.
Зернівки проса обсушують, і чисті зерна (пшоно) вживають у їжу.
За вмістом білка (11,5%) пшоно перевершує рис і ячмінь, за вмістом жиру (2,5%) поступається тільки вівсяній крупі. Білки пшона містять незамінні амінокислоти: третин, валін, лейцин, лізин, гістидин, а також жирні кислоти, мікроелементи, ферменти.
Вітамінів групи В у ньому більше, ніж у зернах решти злакових культур, фолієвої кислоти вдвічі більше, ніж у пшениці та кукурудзі, а фосфору в 1,5 рази більше, ніж у м’ясі. Пшоно містить цинк, йод, калій, магній та бром.

З пшона отримують борошно, яке вживають у чистому вигляді або, найчастіше, як домішка до інших видів борошна для покращення якості тіста, особливо в кондитерському виробництві.
Просо використовується також у винокурному, крохмальному та пивоварному виробництвах.
По своїй кормовій гідності воно наближається до сіна однорічних злакових трав і поступається луговому сіну. У 100 кг просяної соломи міститься 41 кормових одиниць, у луговому – 42, вівсяній соломі – 31, а в пшеничній та житній – удвічі менше.